Група науковців зробила сенсаційне відкриття – під Бермудськими островами виявлено унікальний шар гірських порід, який суттєво відрізняється від типової структури океанічної кори. Це відкриття ставить під сумнів усталені уявлення про геологічну будову Північної Атлантики й може пролити світло на природу однієї з найвідоміших загадок регіону.
Про це розповідає ProIT
Незвичайна структура під Бермудськими островами
Використовуючи дані сейсмічних станцій та аналізуючи відгуки сильних землетрусів, дослідники зафіксували під океанічною корою шар гірських порід завтовшки близько 20 кілометрів. Такого явища раніше не фіксували в жодній іншій частині світу. Зазвичай під океанічною корою розташовується мантія, однак у випадку Бермудських островів виявлено додатковий геологічний шар, що розміщений у межах тектонічної плити.
“Зазвичай під океанічною корою одразу очікується мантія, але під Бермудами виявлено додатковий шар, що лежить у межах тектонічної плити”, – пояснив провідний автор дослідження Вільям Фрейзер, сейсмолог з Carnegie Science.
Ця масивна структура може пояснити явище так званої Бермудської хвилі – підняття океанічного дна на 500 метрів. На противагу класичним островам, утвореним гарячими точками, як-от Гаваї, Бермудські острови зберігають високу топографію навіть після понад 30 мільйонів років без вулканічної активності. Вчені припускають, що під час останнього виверження мантійна порода проникла в земну кору та застигла, формуючи своєрідний «пліт», який підтримує підняту ділянку океанічного дна.
Нові дані про походження лави та унікальність Бермуд
Геологиня Сара Мацца зі Сміт-коледжу провела додаткові дослідження, які підтверджують унікальність Бермудських островів. Вона з’ясувала, що місцеві лавові утворення містять мало кремнезему, але багаті на вуглець. Аналіз ізотопів цинку вказує, що цей вуглець має глибоке мантійне походження, імовірно, з часів формування суперконтиненту Пангея мільйони років тому. Саме це відрізняє Бермуди від інших островів, сформованих гарячими точками у Тихому чи Індійському океанах, і може бути пов’язано з відносною молодістю Атлантичного океану.
Вільям Фрейзер разом із професором Єльського університету Джеффрі Парком використали сейсмічні дані для створення моделі земної будови на глибині до 50 кілометрів. Виявилося, що не лише товщина, а й щільність цього шару значно відрізняється від навколишніх порід. Дослідження таких аномалій допомагає науковцям зрозуміти, які процеси на планеті є типовими, а які – унікальними. Зараз команда вчених продовжує вивчати інші острови світу, щоб визначити, чи є Бермудські острови дійсно унікальним геологічним феноменом.
