У водах озера Ледниця, розташованого в Польщі, команда водолазів-археологів виявила вражаючий артефакт, який відкриває нові сторінки вивчення духовної культури та ремесел середньовічних слов’ян. На глибині було знайдено дерев’яне зображення людського обличчя, вік якого сягає приблизно тисячі років. Завдяки ідеальній збереженості ця знахідка стала своєрідною капсулою часу, що розповідає про вірування і ритуали предків.
Про це розповідає ProIT
Деталі відкриття і унікальність артефакту
Під час підводної експедиції 2024 року дослідники з Центру підводної археології Університету Миколая Коперника натрапили на незвичайний предмет — дерев’яне обличчя, вирізьблене на балці, яка, ймовірно, входила до складу оборонного валу давнього городища. Розміри цієї пам’ятки становлять 12 см заввишки та 9 см завширшки. Вражає і рівень майстерності середньовічних ремісників: обличчя має чітко виражені реалістичні риси — очі, ніс і рот.
На балці зберігся номер “353”, що дало змогу попередньо датувати артефакт приблизно 967 роком — епохою, коли Польща переживала християнізацію під керівництвом князя Мешка І. Саме цей період вважається ключовим для формування польської державності та змін у духовному житті населення.
“Вода, по суті, стала природною капсулою часу, зберігши цей унікальний зразок різьбярства протягом цілого тисячоліття”.
Ритуальне значення та культурний контекст
Дерев’яні вироби середньовічної доби надзвичайно рідкісні, адже органічна деревина швидко руйнується у ґрунті. Однак особливі безкисневі умови на дні озера Ледниця сприяли винятковій консервації артефакту. За словами фахівців, саме підводна археологія дозволяє побачити унікальні об’єкти, яких неможливо знайти під час звичайних наземних розкопок.
Виявлене обличчя не є поодиноким прикладом подібних зображень. Аналогічні артефакти знаходили у таких важливих слов’янських центрах, як Волін у Польщі, Великий Новгород і Стара Ладога на території російської федерації. Це свідчить про спільні мистецькі та духовні традиції серед слов’янських племен.
На думку експертів, такі обличчя могли виконувати захисну або символічну функцію, уособлюючи божество, духа-охоронця чи міфічного героя, який оберігав мешканців містечка. Поруч із оборонним валом археологи також знайшли кінські щелепи й кістки, що може вказувати на проведення ритуальних жертвоприношень чи інших обрядів для захисту городища.
Відкриття підтверджує, що символічні дії та ритуали були важливою частиною повсякденного життя середньовічних слов’ян, навіть у період переходу до нової релігії. Наявність ритуальних об’єктів підкреслює глибину духовних практик, які формували світогляд та спосіб життя давніх мешканців цих земель.