Астрономи вперше зафіксували, як дві екзопланети за межами Сонячної системи викидають свої зовнішні шари у космос. Ці вражаючі дані, зібрані телескопом Джеймса Вебба (JWST), відкривають «безпрецедентний» погляд на те, що ховають далекі світи у своїх нутрощах.
Про це розповідає ProIT
Перша з екзопланет, K2-22b, являє собою скелястий об’єкт розміром із Нептун, що обертається навколо своєї зірки на відстані, яка дозволяє йому осягати її всього за 9 годин. За словами астрономів, температура на цій планеті досягає 1826°C, що достатньо, щоб розплавити породу та випарувати її. Останні спостереження показали, що викид матеріалу з планети має форму розширеного хвоста, схожого на комету.
«Це дивовижна й випадкова можливість зрозуміти нутрощі планет земної групи», — зазначає співавтор дослідження Джейсон Райт, професор астрономії та астрофізики в Пенсільванському університеті.
Інша екзопланета, BD+054868Ab, була вперше виявлена за допомогою космічного телескопа Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS) і є найближчою відомою планетою, що випарувалась. Вона має два масивних хвости, які разом простягаються на 9 мільйонів кілометрів.
«Ці планети буквально викидують свої нутрощі», — говорить Нік Тусай, аспірант Департаменту астрономії та астрофізики штату Пенсільванія, який керував дослідженням. «Завдяки JWST у нас нарешті є можливість вивчати їхній склад та з’ясувати, з чого насправді складаються планети, що обертаються навколо інших зірок».
Дослідження K2-22b виявило вуглекислий газ і оксид азоту, що є незвичайним, оскільки ці гази зазвичай пов’язані з крижаними тілами. Дослідники вважають, що ця планета могла спочатку сформуватись далі від своєї зірки, а згодом перемістилася ближче через гравітаційні впливи. BD+054868Ab втрачає матеріал на такій швидкості, що може зникнути вже через 1-2 мільйони років, що є надзвичайно коротким терміном для планет у менш екстремальних умовах, які існують мільярди років.
«Швидкість, з якою планета випаровується, є катастрофічною. Нам неймовірно пощастило стати свідками їхніх останніх годин», — підсумовує Марк Хон, докторант Массачусетського технологічного інституту, який керував відкриттям BD+054868Ab.
