У північно-східній частині Казахстану розташоване місце, яке нагадує світові про небезпеки ядерних випробувань. Озеро Чаган, відоме також як Атомне озеро, не є простим водним об’єктом серед кам’янистого та посушливого ландшафту поблизу міста Семей (колишній Семипалатинськ). Це результат одного з наймасштабніших експериментів радянської епохи.
Про це розповідає ProIT
15 січня 1965 року Радянський Союз здійснив тут ядерний вибух, внаслідок якого утворилася величезна вирва глибиною 100 метрів і шириною понад 400 метрів. Саме в цій вирві сьогодні розташоване Озеро Чаган. Метою вибуху було не знищення, а створення штучного резервуару — одна з багатьох спроб мирного використання ядерної енергії.
Наслідки ядерних випробувань
Озеро Чаган сьогодні є однією з ключових особливостей колишнього Семипалатинського ядерного полігону, залишаючись небезпечним нагадуванням про силу та спадщину ядерних вибухів.
Проте це випробування стало лише одним із 456 ядерних тестів, проведених на Семипалатинському ядерному полігоні з 1949 по 1989 рік. З них 116 вибухів відбулися над землею, решта — підземні. Саме тут СРСР здійснив перший випробувальний вибух атомної бомби РДС-1, що ознаменувало початок ядерної гонки озброєнь у період Холодної війни.
Проблеми населення регіону
Основною перевагою полігону була його віддаленість від густонаселених районів та можливість обмежити доступ цивільних осіб. Проте територія не була зовсім безлюдною: у сусідніх селах та в місті Семей проживало понад мільйон людей. Незважаючи на близькість до полігону, населення не попереджали про випробування, що призвело до беззахисності людей від радіоактивного пилу та забруднених продуктів харчування.
Ще в 1958 році медики з Диспансеру №4 у Семипалатинську та вчені Інституту біофізики Академії медичних наук СРСР виявили симптоми хронічної променевої хвороби у 22% обстежених осіб. Численні дослідження підтвердили, що жителі регіону мають підвищений ризик онкологічних захворювань, хвороб щитоподібної залози, імунних розладів та вроджених патологій.
Окрім фізичних проблем, численні наукові роботи звертають увагу на серйозні психологічні наслідки: мешканці регіону часто страждають на хронічний стрес, тривожні розлади та страхи щодо свого здоров’я і здоров’я нащадків.
Останній ядерний вибух на полігоні відбувся у 1989 році. Після розпаду Радянського Союзу та проголошення незалежності Казахстану об’єкт офіційно закрили. Відтоді Семипалатинський полігон став сумним символом безвідповідального використання ядерних технологій.
Сьогодні науковці продовжують вивчати наслідки випробувань як для безпосередніх очевидців ядерної епохи, так і для наступних поколінь. Ці дослідження допомагають краще усвідомити довгостроковий вплив радіації на здоров’я людини та екосистеми.
«Метою вибуху було не знищення, а створення штучного резервуару».
