Одна з найзагадковіших картин світу — «Мона Ліза» Леонардо да Вінчі — стала об’єктом новаторського дослідження із застосуванням сучасних рентгенівських технологій. Завдяки цим методам науковцям вдалося знайти унікальну хімічну сполуку, що проливає світло на техніку створення шедевра.
Про це розповідає ProIT
Унікальна знахідка у першому шарі фарби
За результатами дослідження, опублікованого в Journal of the American Chemical Society, у першому шарі фарби «Мона Лізи» було виявлено рідкісну сполуку — плюмбонакрит. Це хімічне з’єднання є побічним продуктом оксиду свинцю й свідчить про те, що Леонардо да Вінчі використовував порошок оксиду свинцю для загущення та пришвидшення висихання своїх фарб.
Ведучий автор дослідження пояснює, що художник, ймовірно, змішував оксид свинцю з лляною або горіховою олією. Така суміш створювала густу й в’язку пасту, схожу на мед, яка швидше висихала та надавала фарбі характерного золотистого відтінку, помітного на знаменитому портреті.
“Кожна його картина є технічно унікальною, і він ніколи не використовував один і той самий метод двічі, постійно шукаючи нові способи для вдосконалення свого мистецтва”.
Дослідницькі методи та вплив на мистецтво
Щоб розкрити цей секрет, науковці застосували рентгенівські промені на синхротроні — потужному прискорювачі частинок. Вони проаналізували мікроскопічний фрагмент фарби, розміром з людську волосину, взятий з верхнього правого краю полотна. Завдяки цьому методу вдалося визначити атомну структуру та підтвердити наявність плюмбонакриту у фарбах Леонардо — вперше для його робіт.
Це відкриття не лише підкреслює експериментаторський підхід Леонардо да Вінчі, а й доводить його новаторство у сфері хімії. Відомо, що плюмбонакрит виявляли і в роботах Рембрандта, який жив через півтора століття після Леонардо. Це свідчить про передачу інноваційних методів у мистецтві та довготривалий вплив італійського майстра на наступні покоління художників.