Нові наукові дослідження доводять, що люди можуть зберігати гени, пов’язані зі станом гібернації, які дозволяють тваринам переживати тривалі періоди без їжі, води й руху та відновлюватися після значних фізіологічних змін. Механізми, що забезпечують цю стійкість у тварин, можуть стати ключем до створення революційних методів лікування для людей.
Про це розповідає ProIT
Генетичний інструментарій гібернації: що відомо?
Дослідники з Університету Юти проаналізували ділянки ДНК, які допомагають тваринам долати негативні наслідки сплячки, такі як втрата м’язової маси, інсулінорезистентність та пошкодження мозку. Вони виявили, що в людському геномі наявні подібні некодуючі ділянки, які діють як перемикачі, регулюючи активність генів у відповідь на екстремальні умови, наприклад, голодування.
Ссавці під час сплячки стикаються з низкою небезпечних фізіологічних процесів: руйнуванням м’язів, накопиченням білків, пов’язаних із хворобою Альцгеймера, та розвитком інсулінорезистентності через жир. Однак ці тварини еволюціонували так, щоб ефективно протистояти цим змінам. Науковці переконані, що гени, відповідальні за такі адаптації, можуть бути присутні й у людей, оскільки сплячка виникала незалежно у багатьох видів, що свідчить про використання спільного генетичного інструментарію.
Медичний потенціал відкриття
Виявлено, що 98% людського геному складається з некодуючої ДНК, яка відіграє роль головних перемикачів у регуляції генів. Порівнявши геноми багатьох ссавців, науковці знайшли ділянки, що зазнали прискорених змін саме у тварин, які впадають у сплячку. Додатково, після вивчення активації генів у мишей під час голодування були визначені так звані вузлові гени — ключові гравці у процесі гібернації.
“Найдивовижнішим відкриттям стало те, що елементи, пов’язані зі сплячкою, непропорційно сильно впливають саме на ці ключові вузлові гени”, — пояснив Крістофер Грегг, старший автор обох досліджень.
Ці результати відкривають нові можливості для медицини. Вчені вже працюють над розробкою ліків, здатних імітувати генетичні переваги сплячки у тварин, зокрема для захисту нейронів при хворобі Альцгеймера або подолання інсулінорезистентності при діабеті другого типу. На думку дослідників, вузлові гени можуть стати основою для інноваційних лікарських засобів нового покоління.