Нові дослідження свідчать про те, що постільні клопи супроводжують людину вже понад 60 000 років, з моменту, коли наші предки розпочали життя в печерах. Це відкриття робить їх, безсумнівно, найдавнішими домашніми шкідниками в історії людства, які дошкуляли ще нашим печерним предкам.
Про це розповідає ProIT
Дослідження, опубліковане в журналі Biology Letters, аналізує генетичну історію двох видів постільних клопів. Один з них жив на кажанах, тоді як інший слідував за людьми. Обидві популяції зазнали зменшення під час останнього льодовикового періоду, проте відновилася лише та група клопів, яка адаптувалася до життя поруч із людиною.
Адаптація клопів до людського середовища
З моменту, коли люди почали еволюціонувати та формувати постійні поселення приблизно 12 000 років тому, постільні клопи знайшли ідеальні умови для розвитку. Їхня чисельність зростала разом з розвитком ранніх міст, таких як Месопотамія, що робить їх старшими шкідниками в житлових приміщеннях навіть порівняно з щурами та тарганами.
Воррен Бут, співавтор дослідження та доцент кафедри міської ентомології у Вірджинському політехнічному інституті, зазначив:
”У печерах разом з цими людьми жили постільні клопи, і коли вони виселилися, вони забрали з собою частину популяції.”
Він також пояснив, чому клопи, які походять від людини, демонструють менше генетичного різноманіття, ніж їхні родичі, пов’язані з кажанами.
Вплив постільних клопів на людство
Дослідники вивчали ефективний розмір популяції – термін, який вказує на кількість особин, які беруть участь у формуванні майбутніх поколінь. Ця інформація допомогла з’ясувати, як популяції постільних клопів розвивалися та зменшувалися протягом історії людства. Комахи, які обрали людей, виявилися надзвичайно адаптованими і тепер зустрічаються по всьому світу.
Ліндсі Майлз, провідний автор дослідження, зазначила, що робота пропонує краще розуміння того, як шкідники еволюціонували у тісному зв’язку з людьми. Це також піднімає питання про інших тварин, які могли здійснити подібний перехід від дикого до міського життя.
Сьогодні постільні клопи продовжують жити в меблях, стінах та постільній білизні, харчуючись людською кров’ю. Їх важко знищити, а поширювати дуже легко. Тривалий зв’язок цих шкідників із людьми наочно демонструє, наскільки складно повністю позбутися від шкідника, який так глибоко адаптувався до життя поруч із нами.
Також нещодавно у джунглях Гватемали було виявлено загублене місто майя, якому майже 3000 років.
