Гренландська акула, відома своєю здатністю жити понад 500 років, знову привернула увагу науковців. Нещодавнє дослідження, проведене в Токійському університеті, зосередилося на геномі цієї дивовижної істоти, розкриваючи секрети її неймовірного довголіття.
Про це розповідає ProIT
Геном гренландської акули та його особливості
Вчені, аналізуючи ДНК акули, виявили ряд генетичних особливостей, які, ймовірно, забезпечують захист від раку, зменшують запальні процеси та сприяють ефективному відновленню ДНК. Дослідження включало збір зразків тканин у спійманої самки гренландської акули, яку пізніше випустили назад у її природне середовище.
Завдяки сучасним методам секвенування, дослідники змогли ідентифікувати 86,5 відсотка геному, що кодує білки. Результати показали, що гренландська акула має більшу кількість копій генів, відповідальних за відновлення ДНК та імунну функцію, ніж інші види, які живуть значно менше. Також було виявлено, що гени, які регулюють сигнальний шлях NF-κB, що пов’язаний із збереженням клітин та зменшенням запалення, відіграють важливу роль у довголітті акули.
Генетичне дослідження гренландської акули, яка живе понад 500 років, виявило, що її довголіття забезпечується більшою кількістю генів для відновлення ДНК та імунітету, активністю генів, що підтримують клітини та знижують запалення, а також мутаціями, які запобігають розвитку раку.
Значення дослідження для науки та людства
Гренландські акули, які можуть досягати довжини понад 6 метрів та важити більше тонни, досягають статевої зрілості лише у 150 років. Це робить їх особливо вразливими до змін у навколишньому середовищі та впливу людської діяльності. Глибше розуміння геному цих акул не тільки допоможе в їхньому захисті, але й може надати цінну інформацію для поліпшення здоров’я та тривалості життя людини.
Вивчення генетичних механізмів, що забезпечують довголіття гренландської акули, може відкрити нові можливості у боротьбі з віковими захворюваннями. Вчені планують продовжити дослідження, включаючи секвенування геномів інших особин з різних регіонів, для більш повного розуміння генетичних особливостей цього виду.
Дослідження ще не опубліковано у рецензованому журналі, але доступне на сервері препринтів bioRxiv.
