Дослідники з Міського університету Гонконгу (CUHK) відкрили захопливу здатність блакитної акули (Prionace glauca) змінювати колір шкіри, що наближає її до хамелеонів серед морських хижаків. Океанічна хижа акула, відома своїм насиченим синім забарвленням спини та світлішим черевом, виявилася справжнім майстром маскування.
Про це розповідає ProIT
Будова шкіри, що дозволяє змінювати колір
Поверхня шкіри блакитної акули покрита особливою лускою — шкірними дентикулами, які містять у собі порожнини з унікальними наноструктурами. Під час досліджень із використанням оптичної та електронної мікроскопії, спектроскопії та інноваційних візуалізаційних технологій, науковці виявили в дентикулах два ключові компоненти: кристали гуаніну, що відбивають синє світло, та пігментні мішечки з меланіном, які поглинають інші кольори.
“Ці компоненти упаковані в окремі комірки, що нагадують мішки, наповнені дзеркалами, та мішки з чорними поглиначами, але тісно пов’язані, щоб працювати разом”, — пояснює молекулярний біолог Вікторія Камська з CUHK.
Взаємодія цих структур формує характерне синє забарвлення акули. Однак саме наноструктури дентикул можуть змінювати свою поведінку під впливом зовнішніх факторів, потенційно дозволяючи акулі адаптувати колір шкіри до оточення.
Механізми адаптації та перспективи досліджень
Детальний аналіз показав: варіювання відстаней між шарами кристалів гуаніну впливає на відтінок шкіри. Якщо ці проміжки збільшуються, забарвлення шкіри може змінюватися з блакитного на зелений або жовтий. Аналогічні механізми зустрічаються у хамелеонів, які також переміщують кристали для зміни кольору. Для блакитної акули така властивість може стати еволюційною перевагою, адже дозволяє ефективніше маскуватися, наприклад, затемнюватися на більших глибинах, де вода темніша.
Поки що науковці змоделювали ці ефекти лабораторно, але в майбутньому планують дослідити роботу механізму зміни кольору у природному середовищі. Це допоможе глибше зрозуміти, як тварини використовують нанотехнології для адаптації та захисту. Результати дослідження були представлені під час щорічної конференції Товариства експериментальної біології в Бельгії.