Нові дослідження у галузі геофізики та палеонтології привідкривають незвичайні сторінки історії Землі: у минулому тривалість доби на нашій планеті була суттєво коротшою, ніж сьогодні. Вчені встановили, що у протерозойську еру, яка охоплює період від 2 до 1 мільярда років тому, доба на Землі стабільно тривала близько 19 годин.
Про це розповідає ProIT
Атмосферні припливи і стабільність обертання планети
Зазвичай земне обертання поступово сповільнюється під впливом Місяця: супутник віддаляється, а енергія обертання Землі зменшується. Проте у докембрії цей процес був майже зупинений, оскільки сонячне нагрівання атмосфери спричиняло виникнення атмосферних припливів — теплових хвиль, які за певних умов входили в резонанс із коливаннями планети. Цей резонанс утворював обертальний момент, що діяв протилежно до гальмівного ефекту Місяця, дозволяючи зберігати стабільну тривалість доби майже мільярд років.
“Сонячне нагрівання земної атмосфери спричиняло так звані атмосферні припливи — теплові хвилі, які за певних умов входили в резонанс із власними коливаннями планети. Цей резонанс створював обертальний момент, який діяв у протилежному до місячного гальмування напрямку, фактично прискорюючи Землю”.
Вплив стабільної доби на клімат і розвиток життя
Щоб підтвердити свою гіпотезу, науковці застосували циклостратиграфічний аналіз, дослідивши 22 незалежних оцінки тривалості дня, отримані зі стародавніх осадових порід, зокрема припливних відкладень, ритмічних геологічних структур та строматолітів — викопних решток ціанобактерій. Статистичний аналіз засвідчив наявність періоду стабільної швидкості обертання Землі. Цей геофізичний застій співпав з епохою, відомою як “нудний мільярд” — часом стабільного клімату та повільної еволюції, що свідчить про тісний зв’язок між космічними параметрами планети та розвитком життя.
Вчені висловлюють думку, що стабільна тривалість доби впливала на біохімічні процеси в атмосфері. Період 19-годинної доби припав на час між двома глобальними стрибками рівня кисню на Землі. Зміни в концентраціях озону та кисню визначали, як атмосфера поглинала сонячну енергію, підтримуючи резонанс, необхідний для стабільності обертання. Після того як цей баланс було порушено, доба почала подовжуватись, що створило умови для активнішого фотосинтезу, підвищення концентрації кисню та формування складних форм життя. Саме завершення епохи стабільного обертання стало поштовхом до біологічного різноманіття на планеті.