Традиція турботи про померлих та проведення ритуалів прощання тривалий час вважалася унікальною рисою Homo sapiens. Проте нещодавнє дослідження однієї з найдавніших поховальних пам’яток світу спростовує цю думку. Виявлено, що дитина, знайдена у печері Схул на території сучасного Ізраїлю, була гібридом неандертальця та сучасної людини.
Про це розповідає ProIT
Унікальна знахідка у печері Схул
Близько 100 тисяч років тому у регіоні Левант доісторичні люди почали створювати місця для вшанування пам’яті померлих. Саме у печері Схул археологи виявили скам’янілі рештки дитини віком від трьох до п’яти років. Протягом багатьох років точилися суперечки щодо її видової належності: деякі анатомічні риси нагадували Homo sapiens, інші ж були притаманні неандертальцям.
Дослідження анатомії та нові висновки
Автори нового дослідження, опублікованого у журналі l’Anthropologie, провели детальний повторний аналіз черепа та нижньої щелепи дитини. За допомогою комп’ютерної томографії і створення першої 3D-моделі кісткового лабіринту внутрішнього вуха науковці встановили, що частина анатомічних ознак відповідає сучасній людині — зокрема, структура внутрішнього вуха та форма потилиці. Водночас, нижня щелепа і зубна дуга мають характерні риси неандертальців.
Комбінація цих ознак не дозволяє віднести знахідку до жодного з відомих видів. Фахівці дійшли висновку, що дитина була гібридом і належала до так званого місцевого «палеодему» — змішаної популяції, що існувала у Леванті у середньому палеоліті.
«Головне питання: ким були дорослі, які з такою повагою ставилися до юного члена своєї спільноти, чий рід не був виключно sapiens?» — розмірковує вчена.
Цей висновок докорінно змінює уявлення про еволюцію людської поведінки. Він доводить, що здатність до складних ритуалів і турботи про ближніх не обмежувалася лише Homo sapiens, а була притаманна й іншим групам людей, які мали складний емоційний та когнітивний світ. Водночас дані дослідження підкреслюють, що Левант був своєрідним «плавильним котлом», де різні види людей не лише співіснували, а й активно взаємодіяли, утворюючи гібридні генетичні та культурні спільноти.
Водночас залишається чимало загадок. Зокрема, у цьому регіоні досі не знайдено скам’янілостей неандертальських дітей такого ж віку, що породжує нові питання щодо складу та взаємодії доісторичних груп. Відповіді на них можуть суттєво вплинути на розуміння генезису людяності та походження сучасної людини.