Загадка будівництва Великої піраміди Хеопса у Гізі отримала нове пояснення завдяки сучасному дослідженню, результати якого опубліковано в журналі Nature. Протягом століть археологи намагалися з’ясувати, яким чином древні єгиптяни зуміли підняти масивні кам’яні блоки вагою до 60 тонн на значну висоту та звести одну з наймасштабніших споруд античного світу всього за два десятиліття. Традиційні версії, що передбачали використання зовнішніх похилих пандусів та величезної кількості робочої сили, не могли повністю пояснити ці масштаби та темпи робіт.
Про це розповідає ProIT
Внутрішня система піраміди: інженерна революція Стародавнього Єгипту
Доктор Саймон Андреас Шойрінг з медичного університету Вейля Корнелла запропонував альтернативну модель будівництва. Він стверджує, що єгиптяни використовували складну систему внутрішніх противаг і механізмів, які нагадували гігантський ліфт. Завдяки ковзним противагам, робітники могли укладати кам’яні блоки з надзвичайною швидкістю — приблизно один блок на хвилину. Це дозволило за короткий час звести грандіозну конструкцію, що й досі вражає сучасників.
“Традиційні теорії, що базуються на використанні зовнішніх похилих пандусів та величезної кількості рабської сили, тривалий час піддавалися критиці через неможливість пояснити, як масивні блоки вагою до 60 тонн піднімалися на сотні футів лише за два десятиліття”
Велика галерея та механізм підйому блоків
У запропонованій моделі Велика галерея та Висхідний прохід у піраміді розглядаються не як церемоніальні приміщення, а як частини внутрішньої інженерної системи. Сліди зносу, подряпини й відполіровані поверхні на стінах цих приміщень свідчать про те, що тут регулярно пересувалися важкі сани, які виконували функцію противаг. Особливу роль відігравав Передпокій — невелика гранітна кімната перед Кімнатою Царя, яка, ймовірно, була механізованою підйомною станцією. Глибокі канавки у стінах, кам’яні опори та сліди від дерев’яних колод вказують на наявність складної системи блоків і канатів, здатної піднімати найважчі елементи конструкції, подібно до сучасних коробок передач.
Дослідження Шойрінга також пояснює, чому центральні камери піраміди — кімнати Царя та Цариці — розташовані несиметрично щодо осі будівлі. Це було зумовлено необхідністю обходити механічні вузли підйомної системи. Водночас, незначна увігнутість граней піраміди й нерівномірність висоти кам’яних шарів пояснюється динамічним зміщенням точок підйому під час зростання споруди. Теорія внутрішньої системи блоків підтверджується також сучасними результатами мюонного сканування, які не виявили великих невідомих порожнин у ядрі піраміди, що свідчить про цілісність конструкції навколо механічної осі.
Остаточне підтвердження цієї гіпотези може суттєво змінити уявлення про рівень інженерної думки у Стародавньому Єгипті. Велика піраміда постає не лише як монументальна гробниця, а як унікальний приклад функціонального інженерного мистецтва, де форма споруди була наслідком її призначення.