У галузі мікробіології більшість організмів залишаються невидимими без використання потужної оптики. Проте нещодавнє відкриття у мангрових болотах Гваделупи перевернуло уявлення науковців про межі розмірів прокаріотів. Тут дослідники виявили бактерію Thiomargarita magnifica, яка досягає приблизно одного сантиметра у довжину та чітко помітна неозброєним оком. За своєю формою цей одноклітинний організм нагадує тонку, бліду вію, а його розміри у 5000 разів перевищують стандартні показники для бактерій, що раніше вважалося фізично неможливим.
Про це розповідає ProIT
Довгий шлях до відкриття та унікальні особливості
Перше спостереження цього незвичайного організму було здійснено ще у 2009 році. Професор морської біології Університету Антильських островів Олів’є Грос під час дослідження осадів у болотах помітив дивні білі нитки, прикріплені до листя. Науковець спершу припускав, що це можуть бути гриби чи скупчення органічних залишків, оскільки об’єкт був надто великим для бактерії. Процес верифікації тривав понад десятиліття, і лише у 2022 році дослідницька команда остаточно підтвердила, що йдеться про найбільшу на планеті бактерію.
“Сантиметр звучить не так багато, але для бактерій це величезна величина. Автор зображення: Жан-Марі Воллан”.
За словами одного з авторів дослідження Жана-Марі Воллана, якщо співвіднести розміри стандартної бактерії та Thiomargarita magnifica до людських масштабів, то це можна порівняти із зустріччю людини та гіганта розміром із гору Еверест. До цього моменту максимальні розміри «гігантських» бактерій обмежувалися кількома сотнями мікрометрів через труднощі з переміщенням поживних речовин. Проте новий вид якимось чином зміг подолати ці обмеження.
Екологічна роль та значення відкриття
Попри свої значні розміри, Thiomargarita magnifica не є патогенною для людини та не становить небезпеки. Навпаки, вона відіграє ключову екологічну роль у мангрових екосистемах, де бере участь у процесах окислення сірки та фіксації вуглецю. Мангрові ліси, у яких мешкає ця бактерія, здатні ефективно поглинати вуглець, а сама Thiomargarita magnifica є невід’ємною частиною цих біогеохімічних процесів. Фахівці зазначають, що хоча мангрові зарості займають менше одного відсотка прибережних територій Землі, вони акумулюють до 15% вуглецю у прибережних відкладеннях.
Відкриття цієї унікальної бактерії не лише розширило межі наукового розуміння найпростіших форм життя, а й підкреслило, що навіть у добре вивчених середовищах досі залишаються нерозкриті гіганти, які чекали свого часу бути знайденими.
