Вчені все частіше замислюються над тим, чи відбувається еволюція диких собак у Чорнобильській зоні відчуження у реальному часі. Після катастрофи на ЧАЕС у 1986 році дослідники уважно спостерігають за тим, як тварини пристосовуються до життя в умовах підвищеної радіації, і вже отримують цікаві результати. Так, ще у 2016 році було виявлено, що східні деревні жаби у зоні стали темнішими, що свідчить про їхню можливу адаптацію до зміненого середовища. Ці відкриття привернули увагу науковців до популяції чорнобильських собак.
Про це розповідає ProIT
Генетичний аналіз собак із зони ЧАЕС
Нещодавнє дослідження, результати якого оприлюднено у журналі PLOS One, дозволило детальніше вивчити зміни у диких собаках, які мешкають у Чорнобильській зоні. Група науковців порівняла генетичний матеріал собак, знайдених у радіусі 10 миль від ЧАЕС, з ДНК собак із Польщі та інших сусідніх регіонів. Згідно з отриманими даними, чорнобильські собаки не мають значущих мутацій, які б відрізняли їх від інших популяцій поза межами зони відчуження.
“Цікаво, що ці собаки не є прямими нащадками тварин, які жили тут під час аварії у 1986 році, а належать уже до 30-го покоління. Попри очікування щодо появи мутацій, які могли б сприяти виживанню у таких умовах, суттєвих відмінностей у їхньому геномі не виявлено”.
Відкриття, що змінюють уявлення про вплив радіації
Отримані результати стали несподіванкою для науковців, адже попередні дослідження демонстрували протилежне. Зараз ці висновки стають підґрунтям для подальшого вивчення того, як радіація впливає на генетичні механізми адаптації тварин. Оскільки подібних радіоактивних зон у світі чимало, розуміння таких змін дає змогу глибше аналізувати вплив радіації не лише на конкретні види, а й на екосистему загалом. Це дослідження відкриває нові горизонти для майбутніх наукових робіт і ставить під сумнів раніше сформовані уявлення про еволюцію тварин у екстремальних умовах.