Понад п’ять мільйонів років тому на території сучасного Середземного моря відбулася одна з наймасштабніших природних катастроф в історії Землі, що визначила його сучасний вигляд. Геологічні дослідження доводять: формування Середземного моря стало наслідком так званого мегапотопу Занкліана, коли води Атлантичного океану стрімко прорвалися крізь Гібралтарську протоку, заповнивши майже повністю висохлий морський басейн за лічені місяці.
Про це розповідає ProIT
Мессінська криза солоності та підготовка до мегапотопу
Щоб зрозуміти передумови цієї події, вчені звертаються до Мессінської кризи солоності, яка тривала між п’ятьма та шістьма мільйонами років тому. У цей період тектонічні процеси призвели до ізоляції Середземного моря від Атлантики, що спричинило суттєве падіння рівня води та перетворення басейну на солону пустелю. Під морським дном накопичилися потужні шари солі, а на місці колишнього моря утворилися мілководні озера з меншою солоністю, сліди яких дослідники виявили під час буріння осадових порід. Це дало цінні дані щодо клімату та геологічних умов того часу.
Геологічні відкриття та підтвердження катастрофи
У 2009 році завдяки геофізичним дослідженням для потенційного будівництва тунелю під Гібралтарською протокою було знайдено підводний жолоб, який імовірно став результатом катастрофічної повені. Саме це відкриття надихнуло науковців на детальніші дослідження.
Група дослідників під керівництвом мальтійського вченого Аарона Мікаллефа провела масштабний аналіз ділянки біля Гібралтарської протоки та південної Сицилії. Вони зафіксували унікальні пагорби й западини, які за своїми формами нагадували геологічні структури, що виникли внаслідок масштабних повеней у штаті Вашингтон (США) наприкінці льодовикового періоду.
“Пагорби та западини поблизу узбережжя були абсолютно унікальними для регіону, демонструючи ознаки формування потужним потоком води. Їхній ландшафт був разюче схожий на формації у штаті Вашингтон, де масштабні повені наприкінці останнього льодовикового періоду створили подібні геологічні структури”.
На вершинах цих пагорбів дослідники виявили великі уламки гірських порід, які були принесені водою з нижчих районів. Аналіз показав, що ці фрагменти мають ідентичний склад з породами, знайденими в прилеглих западинах, що підтверджує вплив надзвичайно потужного потоку води понад п’ять мільйонів років тому.
Задля відтворення масштабів катастрофи науковці використали комп’ютерне моделювання, яке продемонструвало: глибина потоку у Сицилійському регіоні перевищувала 40 метрів, а швидкість води сягала до 115 кілометрів на годину. При цьому у східну частину Середземного моря щосекунди надходило до 13 мільйонів кубічних метрів води — у понад 60 разів більше, ніж зараз переносить Амазонка. Саме цей колосальний потік і сформував сучасний вигляд Середземного моря.
Раніше вчені визначили, яка країна першою може зникнути з лиця Землі через підвищення рівня океану.