Витримка дихання під водою – справжній виклик для багатьох тварин. Риби та інші акватичні мешканці зазвичай отримують кисень через зябра, тоді як інші змушені періодично підніматися на поверхню або затримувати дихання на певний час. Деякі види вдаються до складних адаптацій, щоб залишатися під водою максимально довго.
Про це розповідає ProIT
Особливості затримки дихання у тварин
Зоологи наголошують: важливо відрізняти вимушене перебування під водою від справжньої затримки дихання, коли тварина свідомо не дихає, маючи легені, а не дихаючи через зябра чи шкіру. Наприклад, окремі види мурах можуть провести під водою години після примусового занурення, але добровільно не затримують дихання більше хвилини. Водночас деякі холоднокровні тварини, зокрема прісноводні черепахи, демонструють унікальні рекорди.
Яскравим прикладом є черепаха Блендінга (Emydoidea blandingii), яка взимку впадає у брумацію – особливий стан спокою для холоднокровних, що дозволяє перебувати під водою місяцями. Завдяки сповільненому обміну речовин і здатності поглинати невелику кількість кисню через клоаку, ці рептилії виживають навіть під кригою. Як пояснює морський зоолог Джон Спайсер,
“якщо брумація вважається затримкою дихання, то прісноводні черепахи залишають позаду всіх інших”.
Важливим чинником є розмір тіла: більші тварини мають більше запасів кисню та менші відносні потреби в ньому, що забезпечує довші занурення. Тому серед рекордсменів – великі ссавці та холоднокровні рептилії.
Абсолютні чемпіони: від китів до черепах
Серед ссавців неперевершеним рекордсменом є дзьоборилий кит Кюв’є (Ziphius cavirostris), який може затримувати дихання до 222 хвилин (3,7 години). Інші види китів – наприклад, дзьоборилий кит Арну та кашалот – демонструють тривалі занурення до 153 та 138 хвилин відповідно. Серед морських ссавців також відзначаються морські слони, які в разі небезпеки можуть не дихати до двох годин.
Завдяки унікальним фізіологічним адаптаціям – скороченню частоти серцевих скорочень, перенаправленню кровотоку та використанню міоглобіну й гемоглобіну для збереження кисню – ці тварини досягають вражаючих результатів. За потреби вони можуть переходити на анаеробний обмін речовин, що дозволяє їм виживати без доступу до кисню, хоча й менш ефективно.
Однак рекордсменами серед усіх тварин залишаються великі ектотерми. Прісноводний крокодил (Crocodylus johnstoni) одного разу затримав дихання на 402 хвилини (6,7 години), а морська черепаха-логерхед (Caretta caretta) здатна затримати дихання до 610 хвилин (10,2 години). Деякі дослідження фіксували тривалість занурення цього виду вісім годин.
Ключова перевага ектотермів – відсутність потреби витрачати енергію на зігрівання тіла. Тому їхні «експлуатаційні витрати» значно нижчі, ніж у морських ссавців подібних розмірів. Наприклад, шкірясті черепахи (Dermochelys coriacea) можуть пірнати на великі глибини, різко знижуючи метаболізм у холодних водах і залишаючись під водою годинами.
Отже, незважаючи на вражаючі досягнення китів, саме холоднокровні черепахи та великі рептилії встановлюють абсолютні світові рекорди з тривалості затримки дихання під водою.
