Світова статистика захворюваності на рак у молодих людей демонструє тривожну динаміку. Згідно з дослідженнями американських онкологів, ризик розвитку онкологічних захворювань у осіб, які народилися після 1990 року, невпинно зростає. З 1990 по 2019 рік кількість випадків раннього раку по всьому світу підвищилася на 79%, а смертність від нього збільшилася на 28%.
Про це розповідає ProIT
Динаміка захворюваності у молодому віці
Наукова робота, опублікована в журналі Lancet Public Health, вказує на те, що у людей, які з’явилися на світ після 1990 року, спостерігається підвищений ризик виникнення щонайменше 17 різних типів онкологічних захворювань. Найбільш стрімко зростає частота раку тонкого кишківника та підшлункової залози. Особливо тривожною є ситуація з колоректальним раком:
“У людей, народжених після 1980-х років, ризик діагностування раку прямої кишки в чотири рази вищий, ніж у тих, хто народився близько 1950 року”, — зазначає епідеміолог раку з Американського онкологічного товариства Хена Сон.
Якщо нинішні тенденції збережуться, до 2030 року кількість випадків онкозахворювань серед молодих людей зросте на 31%, а смертність — на 21%. Такі покоління як “міленіали” та “зумери” (народжені після 2000–2010 років) перебувають під особливо високим ризиком розвитку різних видів раку протягом життя.
Можливі причини та роль способу життя
Гастроентеролог Андреа Черчек із Меморіального онкологічного центру імені Слоуна-Кеттерінга наголошує, що чим більше даних отримують дослідники, тим очевидніше стає, що омолодження онкозахворювань не є випадковістю. При цьому посилення скринінгу не дає чіткої відповіді на причини зростання захворюваності в молодому віці.
Вчені вважають, що ключову роль можуть відігравати зміни в екології у поєднанні зі зміною способу життя. Зокрема, до факторів ризику належить надмірне споживання високотехнологічно оброблених продуктів, значної кількості цукру та червоного м’яса.
“Чим більше оброблених компонентів у західній дієті, тим вищим є ризик раннього розвитку колоректального раку. Але дослідження демонструють, що цей зв’язок має складний характер. Ожиріння може бути частиною загальної картини, але не її причиною”, — пояснює онколог Алок Корана з Клівлендської клініки.
Окрім цього, серед факторів ризику розглядається і накопичення мікропластику в довкіллі, організмі людини та споживаних продуктах. За словами хірурга-колоректолога Френка Фрізела з Університету Отаго, хоча причинно-наслідковий зв’язок між мікропластиком і розвитком раку у молоді ще не доведений, стрімке зростання використання пластику співпадає зі збільшенням випадків онкозахворювань у дітей.
Колоректальний рак, який нині займає друге місце за кількістю смертей серед молодих американських жінок і перше — серед чоловіків, може бути пов’язаний зі змінами у складі кишкової мікрофлори. Зокрема, дослідження 2024 року виявило, що токсин колібактин, який виробляється деякими штамами кишкової палички, асоціюється із генетичними мутаціями, характерними для раннього розвитку колоректального раку в молодих пацієнтів.
Проте дія колібактину пояснює лише частину випадків. Дослідники стверджують, що зростання захворюваності не є випадковим явищем, а відображає так званий ефект когорти народження. Раніше колоректальний рак рідко виникав у людей віком до 60-70 років, але для поколінь, народжених після 1950-х, ситуація суттєво змінилася через вплив харчування, хімічних речовин та повсякденних звичок.
У багатьох випадках колоректальний рак на ранніх стадіях протікає безсимптомно або маскується під інші захворювання. Опитування у США серед майже 900 пацієнтів із раннім колоректальним раком засвідчило, що 54% спочатку отримали інший діагноз, часто геморой, а третина зверталася до трьох і більше лікарів, перш ніж було встановлено правильний діагноз.
Низка науковців припускає, що пухлини, які виникають у молодих, можуть розвиватися значно швидше — за 1–2 роки, тоді як класичний розвиток раку триває 5–15 років. Водночас, незважаючи на тривожну статистику щодо молодих пацієнтів, загальна смертність від онкозахворювань у світі поступово знижується завдяки вдосконаленню методів лікування та ранній діагностиці для людей старшого віку.