Один із найвідоміших об’єктів Туркменістану — газовий кратер Дарваза, який отримав прізвисько «Ворота у пекло», поступово згасає після понад півстоліття безперервного полум’я. За спостереженнями вчених, інтенсивність горіння значно знизилася, і наразі полум’я ледве сягає третини від попередніх розмірів.
Про це розповідає ProIT
Чому згасає полум’я у кратері Дарваза?
Кратер Дарваза знаходиться у пустелі Каракуми та має вражаючі розміри — його ширина становить 70 метрів, а глибина майже 30,5 метрів. Температура всередині сягає близько 1000°C. Щороку кратер споживав мільйони кубічних метрів газу, втрачаючи значні запаси природного ресурсу.
За словами дослідників з державної компанії «Туркменгаз», зниження інтенсивності горіння пов’язане із вичерпанням більшості запасів пального газу всередині кратеру. Влада Туркменістану неодноразово наголошувала на необхідності припинити втрати газу, а нещодавні інженерні роботи були спрямовані на буріння стримуючих свердловин для уловлювання метану, перш ніж він потрапить в атмосферу.
«Раніше величезну заграву від пожежі було видно за кілька кілометрів, звідси й назва «Брама в пекло. Сьогодні залишилося лише слабке джерело горіння», — додає Лур’єва.
Історія виникнення та роль для Туркменістану
Точна причина появи кратеру досі залишається предметом дискусій, але більшість дослідників вважають, що він утворився у 1971 році. Тоді радянські геологи, бурячи свердловину, випадково натрапили на підземну газову порожнину. Щоб уникнути викиду токсичних газів, вони підпалили кратер у надії, що вогонь згасне за кілька тижнів. Однак полум’я вирувало понад півстоліття, перетворивши кратер на унікальний феномен і туристичну атракцію.
Кратер Дарваза щороку приваблює понад 10 тисяч туристів, які приїжджають побачити це незвичайне природне явище. Туркменістан входить до числа країн із найбільшими запасами природного газу у світі — понад 50 трильйонів кубічних метрів, що робить питання раціонального використання ресурсу особливо актуальним.