Амбіційні екологічні програми Китаю, серед яких «Велика зелена стіна», «Зерно за зелень» і ініціативи зі збереження природних лісів, суттєво змінили водний баланс країни. Завдяки цим заходам лісовий покрив Китаю досяг понад 25% території держави, що відповідає площі Алжиру. Частка Китаю у глобальному прирості площі листя за період 2000–2017 років становить значні 25%.
Про це розповідає ProIT
Вплив масштабних проєктів на водний цикл
Дослідження, опубліковане у виданні Earth’s Future, свідчить, що широкомасштабне озеленення спричинило перерозподіл води як в атмосфері, так і на поверхні. Це, у свою чергу, призвело до зростання дефіциту прісної води в одних регіонах та її надлишку в інших. Зокрема, найбільші втрати води зафіксовано у східній мусонній зоні та північно-західних посушливих регіонах, які разом охоплюють 74% площі країни. Дослідники виявили, що збільшення опадів спостерігається лише на Тибетському нагір’ї, тоді як в інших районах вода, випарована завдяки додатковій рослинності, переноситься вітрами на відстані до 7 тисяч кілометрів.
Масштабні екологічні ініціативи Китаю, спрямовані на боротьбу з деградацією земель та зміною клімату, включаючи амбітну програму «Велика зелена стіна» та проєкти «Зерно за зелень» і захисту природних лісів, призвели до непередбачених і значних змін у водному циклі по всій країні, що має критичні наслідки для доступності прісної води.
Виклики для водної безпеки та рекомендації вчених
Нерівномірний розподіл водних ресурсів посилює ситуацію: на північ країни, де мешкає 46% населення та розташовано 60% орних земель, припадає лише близько 20% води. Автори дослідження наголошують, що традиційні державні підходи до управління водою можуть бути неефективними без урахування впливу масштабних озеленювальних проєктів на гідрологічні процеси. Таким чином, процес відновлення екосистем, хоч і корисний для боротьби з деградацією земель, вимагає ретельного аналізу можливих наслідків для водної безпеки в кожному окремому випадку.
