Мар’яна Буджерин з Гарвардського університету розповіла про перспективи України у відновленні ядерної зброї. Вона є авторкою книги «Успадкування бомби: розпад СРСР і ядерне роззброєння України».
Про це розповідає ProIT
Бурхливе обговорення теми ядерної зброї виникло через розповідь президента Зеленського про розмову з Дональдом Трампом, у який він представив ядерну зброю як альтернативу запрошення в НАТО. Згодом видання Bild, посилаючись на анонімного українського чиновника, розповіло про нібито готовність України до створення ядерної зброї — ці твердження були офіційно спростовані. Дослідниця розповіла «Українській правді» про технічні можливості України у створенні ядерної зброї протягом часів незалежності.
«Мені б видалося дуже дивним, якби Україна справді за останні десятиліття напрацювала технології, якимось чином роздобула цикл розробки ядерного палива, високозбагачений уран чи плутоній, який необхідний для ядерної зброї. Це було б для мене великою несподіванкою», — каже Мар’яна Буджерин.
За словами Буджерин, навіть той величезний арсенал, який Україна втратила внаслідок підписання Будапештського меморандуму, був пристосований для стратегічних завдань іншої країни, тобто срср. Він потребував би значної адаптації для нових цілей та реалій — стримувати не США і НАТО, а росію.
«Самі ядерні боєголовки були розроблені, збудовані, складені докупи в Росії, на російських заводах і лабораторіях. Вони просто були дислоковані на системах та носіях в Україні. І лише деякі з цих носіїв вироблялися в самій Україні».
Водночас науковиця каже, що в Україні початково «було досить добре», з носіями, тобто ракетами, але боєголовки потрібно було б розробляти. Також проблему становило належне утримання та обслуговування ядерних зарядів. Розробка боєголовок була можливою, був науковий та виробничий потенціал — якщо цим займатися. В Україні є родовища урану в Жовтих Водах, але це далеко не все, що потрібно:
«Перший крок перероблення його [урану] на так званий жовтий кек [концентрований порошок]. Потім ще передбачається 2 чи 3 ступені збагачення урану, щоб створити ядерне паливо. І потім уже цей збагачений уран, коли його достатньо збагатили, з газу знову треба конвертувати в метал. Для цього необхідні досить великі потужності, підприємство з перероблення з центрифугами, які збагачують уран, виділяють ізотоп урану 235, бойовий уран».
Наразі ж в України можливе лише видобування та первинна обробка урану — специфічних виробництв немає. Свого часу розглядались можливості побудови збагачувальних виробництв для потреб енергетики, але від них відмовилися. У 1990-ті роки на створення підприємств ядерного циклу пішло б приблизно $2 млрд та 5-7 років. Важко оцінити, скільки б зайняв процес зараз, під час війни.
Дослідниця вважає, що без можливості обслуговувати боєголовки їх варто було позбавитися, про те не літаків Ту-95, Ту-160 та ракет Х. Зараз росія використовує їх проти України.
«Мені здається, в Україні був би справжній потенціал якогось стримування і, можливо, навіть на майбутнє ядерного, якби зберегли ті носії. Боєголовки віддали, ок. Тобто Україна була б неядерною державою де-факто – це фактично і було ядерне роззброєння».
Є й інший шлях створення ядерного заряду — плутонієвий. Для цього можливо було б залучити сховища відпрацьованого ядерного палива, зокрема в Чорнобилі. Відпрацьоване паливо вміщує багато плутонію, якого потрібно дуже мало для створення боєголовки — 22 кг високозбагаченого урану проти 9 кг плутонію. Це шлях, яким пішов Пакистан — країна мала проблеми зі збагаченням урану і зрештою відмовилася.
Важливою є безпека. Об’єкти ядерного циклу стали б цілями російських балістичних ракет, і не всі з них можна заховати під землю. Також Україна зіткнулася б з негативною реакцією Заходу, яка б ускладнила створення ядерної зброї. Дієвим засобом стримування науковиця вважає неядерні системи озброєння, зокрема балістичні ракети. «Зараз вони на нас літають, але Україна вже давно могла б і свої розробити». Допомогло б і розгортання західних далекобійних балістичних ракет, як Tomahawk. Але «я не думаю, що це досить ймовірно», — каже Мар’яна Буджерин.
Ядерна зброя росії – засоби ураження, наслідки ударів та шанси протистояння
