Північноамериканський бізон, найбільший наземний ссавець континенту, протягом тисячоліть був невід’ємною частиною екосистеми та культури корінних народів. Його предки з’явилися в Північній Америці сотні тисяч років тому, а чисельність популяції, за оцінками істориків, коливалася від 30 до 60 мільйонів особин. Ці тварини зіграли ключову роль у забезпеченні їжею, одягом і матеріалами для корінних племен та мали значне духовне значення.
Про це розповідає ProIT
Катастрофічне скорочення популяції бізонів
У XIX столітті гармонійне співіснування людей і бізонів було порушене через масову експансію європейських переселенців. Будівництво залізниць і освоєння нових територій спричинили безпрецедентне полювання на цих тварин. Особливо нищівним стало цілеспрямоване знищення бізонів, організоване армією США наприкінці 1800-х років. Влада розглядала винищення стад як інструмент підкорення корінних народів, позбавляючи їх основного джерела виживання. Внаслідок цієї політики, яку назвали «Великою різаниною», чисельність бізонів наприкінці XIX століття скоротилася до менш ніж 1000 особин на всій території континенту.
“Гармонійне співіснування було зруйноване в XIX столітті з початком експансії європейських поселенців на захід. Прокладання залізниць та освоєння нових земель супроводжувалося масовим полюванням на бізонів. Проте найстрашнішого удару завдала цілеспрямована кампанія армії США з винищення тварин наприкінці 1800-х років. Визнаючи глибокий зв’язок між бізонами та корінними американцями, уряд розглядав знищення стад як ефективний засіб для підкорення племен, позбавляючи їх основного джерела існування. Ця політика, що увійшла в історію як «Велика різанина», мала катастрофічні наслідки: до кінця століття на всьому континенті залишилося менше 1000 бізонів. Вид, що колись домінував у преріях, опинився за крок від повного вимирання”.
Відродження популяції та важливість збереження
На межі XX століття виникла ініціатива щодо збереження бізонів. Громадськість, приватні особи, корінні племена та урядові органи об’єднали зусилля, щоб запобігти повному зникненню виду. Було розроблено довготривалі програми відновлення популяції, які тривають і сьогодні. Особливу роль у збереженні бізонів відіграв Єллоустонський національний парк, єдина територія в США, де бізони мешкають безперервно з доісторичних часів. Якщо у 1902 році тут залишалося лише 24 особини, то зараз популяція парку перевищує 4500 тварин, демонструючи успіх природоохоронних зусиль.
На сьогодні у США та Канаді налічується близько 31 000 диких бізонів, а ще приблизно 360 000 утримуються як сільськогосподарська худоба. Ця історія є яскравим прикладом того, наскільки згубною може бути людська діяльність для довкілля, але водночас демонструє, що навіть найгостріші екологічні проблеми можуть бути подолані спільною працею та відповідальним ставленням до природи.
Сьогодні популяція диких бізонів у США та Канаді налічує близько 31 000 особин, а ще приблизно 360 000 утримуються як худоба. Автор фото: Andrew Patrick Photo