Повернення сірих вовків до Єллоустонського національного парку стало вирішальним кроком для відновлення природних процесів, які були порушені майже сторіччя тому. У результаті реінтродукції хижаків осикові ліси, що довгий час перебували на межі зникнення, змогли вперше за 80 років повернути свою могутність. Цей проєкт став вагомим підтвердженням важливості збереження великих хижаків для підтримки балансу екосистеми.
Про це розповідає ProIT
Історія зникнення та повернення вовків
У 1920-х роках через масштабні урядові програми контролю за популяцією хижаків сірих вовків практично повністю винищили в Єллоустоуні. Це призвело до стрімкого зростання чисельності вапіті — північноамериканських оленів, які стали основними споживачами молодих осик і тополь. Надмірний випас молодняка, витоптування ґрунту та відсутність природних ворогів призвели до катастрофічного скорочення осикових насаджень. Уже в 1934 році вчені фіксували критичний стан екосистеми: зрілих дерев ставало дедалі менше, а молоді практично не з’являлися. Відсутність осик негативно впливала й на інші види: бобрів, птахів та численні організми, що залежали від зрілих дерев.
Відновлення балансу та дослідження
Після багатьох років наполегливих зусиль та петицій у 1995 році в Єллоустоун повернули популяцію вовків, завезених із Національного парку Джаспер у Канаді. Це дозволило хижакам знову контролювати чисельність вапітів, що сприяло природному захисту молодих осик. Через 30 років після цієї події парк отримав нове покоління осик, які сформували надповерховий ярус вперше за майже століття. Нові насадження вже подолали найуразливіший період і стали ключовим доказом ефективності заходів із реінтродукції вовків.
Дослідження під керівництвом еколога Люка Пейнтера з Університету штату Орегон показали, що приблизно третина з 87 досліджених осикових насаджень має значну кількість молодих високих саджанців. Це суттєве поліпшення порівняно з 1990-ми роками, коли жодне з обстежених місць не демонструвало наявності молодих дерев. Відповідно до визначення Пейнтера, саджанці — це дерева заввишки до 2 метрів або зі стовбурами тоншими за 5 см у діаметрі на рівні грудей, тоді як «дерева» мають товщі стовбури. У 43% насаджень зафіксовано нові дерева з товстішими стовбурами, а щільність саджанців вище 2 метрів зросла у 152 рази з 1998 року, що суттєво підвищує їхні шанси на тривале виживання.
“Повторне запровадження великих хижаків започаткувало процес відновлення, який був зупинений протягом десятиліть”.
Щоб переконатися в тому, що саме вовки стали причиною цих змін, фахівці додатково дослідили інтенсивність поїдання осик вапіті. Виявилося, що саме там, де саджанці виростали високими, відсоток поїдання був суттєво нижчим, а в місцях із інтенсивним випасом молодняк практично не з’являвся. Це свідчить про дію низхідного трофічного каскаду — впливу хижаків на рослинність через контроль над травоїдними тваринами.
Дослідження, результати якого опубліковані в журналі Forest Ecology and Management, підтверджують, що відновлення популяції вовків у Єллоустоуні призвело до істотних та довгострокових екологічних змін, які сприяють підвищенню біорізноманіття та різноманітності природних середовищ.
Читайте також: Важать понад 40 кг: як за півроку змінилися “люті вовки”, відроджені Colossal Bioscience