Аналітики Barclays прогнозують, що до 2035 року Китай може втратити до 37 мільйонів робочих місць через скорочення робочої сили, проте значну частину цих втрат компенсують людиноподібні роботи. За оцінками банку, впровадження робототехніки дозволить замістити близько 60% очікуваного дефіциту робочої сили, якщо нинішній рівень зайнятості залишиться на рівні 65%.
Про це розповідає ProIT

Вплив автоматизації на економіку Китаю
За оптимістичним сценарієм експертів, вже до 2035 року на підприємствах країни працюватиме до 24 мільйонів людиноподібних роботів, що еквівалентно майже 4% усієї робочої сили. Такі зміни, як зазначають у Barclays, стануть серйозним викликом для промислового сектору, який зараз забезпечує приблизно чверть валового внутрішнього продукту Китаю.
Пекін активно розглядає автоматизацію як ключовий інструмент для подолання демографічної кризи, викликаної старінням населення та скороченням чисельності працездатних громадян. Аналітики підкреслюють, що навіть значне зростання продуктивності може компенсувати лише частину негативних демографічних тенденцій, тому впровадження робототехніки є економічно необхідним.
«Скорочення чисельності робочої сили водночас створює величезний внутрішній ринок для поглинання мільйонів роботів», — заявили аналітики банку.

Демографічні виклики та технологічний розвиток
За даними дослідження, у 2025 році в Китаї була зафіксована найнижча кількість народжень із 1949 року, що призвело до зменшення частки працездатного населення до 61% — проти понад 70% десять років тому. Прогнозується, що співвідношення людей працездатного віку до осіб старше 65 років може зменшитися вдвічі за наступні двадцять років.
Пекін інтенсивно інвестує у розвиток робототехніки, автоматизації та наукових досліджень, про що неодноразово заявляв голова КНР Сі Цзіньпін. На думку експертів Barclays, найближче десятиліття може стати вирішальним для технологічного лідерства Китаю у сфері робототехніки. Водночас, у банку підкреслюють, що прогнозоване заміщення 60% робочих місць є оптимістичним і залежить від реальних темпів упровадження нових технологій у промисловості.