Apple вже багато років ефективно використовує процесори з неідеальними характеристиками, замість того, щоб їх утилізувати. Компанія продає такі чіпи у більш доступних версіях своїх пристроїв, серед яких iPhone, iPad, Mac та домашня електроніка. Завдяки цьому Apple створила цілі продуктові лінійки, де кожна модель отримує власне технічне пояснення та позиціонування на ринку.
Про це розповідає ProIT
Масштабована система використання чіпів
За інформацією, яку наводять провідні галузеві ЗМІ, Apple впровадила чітку систему перерозподілу процесорів: наприклад, A15 Bionic встановлюється в iPhone SE, A17 Pro — у iPad mini, A18 — у iPhone 16e, а A19 — у iPhone 17e. Флагманський A19 Pro використовується у моделі iPhone Air. Якщо певний кристал не відповідає найвищим стандартам, Apple не списує його, а знаходить для нього пристрій, де його характеристики будуть достатньо конкурентними, щоб не викликати негативу під час презентацій новинок.
Ця стратегія не нова: ще у період випуску iPhone 4 процесори A4 використовувалися у Apple TV, де підвищене енергоспоживання не було критичним. Згодом чіпи S7, спроектовані для Apple Watch, застосовувалися у HomePod. Фактично, компанія вже десятиліттями практикує підхід, який у напівпровідниковій індустрії називають binning — сортування кристалів за якістю з подальшим їх використанням у різних продуктах залежно від характеристик.
Бізнес-модель без зайвих втрат
Подібні методи використовують і інші компанії, зокрема AMD, яка сегментує свої процесори Ryzen за кількістю активних ядер, та Nvidia, яка так само розподіляє графічні чіпи. Виробники чипів, такі як TSMC і Samsung, розраховують на певний відсоток браку ще на етапі планування виробництва. Однак саме Apple вдалося інтегрувати цей підхід у власну бізнес-модель, зробивши її практично безвідходною завдяки контролю над створенням як чіпів, так і кінцевих пристроїв, а також ціноутворенням.
«Схема Apple стара. Ще за часів iPhone 4 чіпи A4 перекочували в Apple TV, де зайве нагрівання і ненажерливість вже не виглядали катастрофою. Пізніше процесори S7, спочатку створені для Apple Watch, прописалися HomePod. Тобто компанія десятиліттями робить рівно те, що в напівпровідниковій галузі називають binning: сортує кристали за якістю та продає кожен на тому ступені, де його слабкі місця не надто помітні».
Одним із найбільш показових прикладів є новий MacBook Neo, у якому використовується процесор A18 Pro із п’ятьма графічними ядрами замість шести, як у iPhone 16 Pro. Окрему модифікацію чіпа для ноутбука компанія не створює — вона просто використовує ті екземпляри, в яких одне графічне ядро не пройшло тестування. Це дозволяє знизити вартість виробництва та підвищити прибутковість продукту без втрат для маржі.
Схожий підхід був застосований і у MacBook Air з процесором M1: базова версія за $999 отримала сім графічних ядер, у той час як старші моделі — вісім. Для споживача це виглядало як логічна диференціація за ціною, водночас для Apple це був спосіб отримати додатковий прибуток від кристалів, які не відповідали найвищим технічним параметрам. На відміну від інших виробників, Apple продає не окремі чіпи, а повністю готові пристрої, тому такі нюанси можна ефективно замаскувати в рамках продуктової лінійки.
Ще однією перевагою цього підходу є можливість гнучко реагувати на труднощі, пов’язані зі зменшенням технологічних норм. Зі зменшенням розміру транзисторів стає все складніше отримати високий відсоток придатних кристалів у перші місяці запуску виробництва, особливо на 3-нм техпроцесі чи щільніших. Молодші моделі, оснащені «майже флагманськими» чіпами, допомагають Apple не тільки економити ресурси, а й згладжувати старт нових поколінь, коли ідеальних процесорів менше, ніж очікує маркетинг. А вже у вересні 2026 року очікується презентація нової лінійки iPhone 18.