Давня Пангея — суперконтинент, який об’єднував усі сучасні континенти, почала розпадатися близько 200 мільйонів років тому, сформувавши знайому нам карту планети. Проте вчені переконані, що тектонічні процеси тривають, і у віддаленому майбутньому Земля знову може об’єднатися у новий суперконтинент. Це призведе до масштабних змін клімату, які, на думку науковців, здатні поставити під загрозу саме існування людства.
Про це розповідає ProIT
Сценарії формування нового суперконтиненту
У науковому журналі Geological Magazine описано чотири основних сценарії, за якими може відбутися зіткнення материків і виникнення нового суперконтиненту. Головну роль у цих процесах відіграватимуть зміни у сучасних океанах — чи будуть вони розширюватися, чи, навпаки, скорочуватися.
- Новопангея. За цим сценарієм Атлантичний океан і надалі розширюватиметься, а Тихий океан поступово зменшиться. Америка віддалиться від Європи та Африки, згодом з’єднається з Антарктидою, а потім — із Африкою, Європою та Азією. Австралія приєднається до Східної Азії, утворивши гігантську Новопангею.
- Пангея Проксіма. Передбачає активне розширення Атлантичного й Індійського океанів до моменту появи нових зон субдукції. Це призведе до об’єднання континентів у кільцеподібний суперконтинент із невеликим океанічним басейном у центрі.
- Ауріка. Як зазначає доцент Лісабонського університету Жуан К. Дуарте, якщо Тихий та Атлантичний океани закриються, а Індійський продовжить відкриватися, всі континенти можуть з’єднатися вздовж екватора, сформувавши суперконтинент Ауріку.
- Амасія. У цьому випадку Тихий та Атлантичний океани залишаються відкритими, а Північний Льодовитий океан зникає. Майже всі континенти, окрім Антарктиди, змістяться до Північного полюса, а Антарктида залишиться відокремленою на протилежному боці планети.
Кліматичні наслідки нових суперконтинентів
Згідно з дослідженням у журналі Geochemistry, Geophysics, Geosystems, застосування кліматичних 3D-моделей до сценаріїв Ауріки та Амасії показало суттєві відмінності в умовах життя. Якщо сформується Амасія і материки скупчаться біля полюсів, це може зруйнувати систему глибоководної циркуляції, яка транспортує тепло від екватора до полярних регіонів.
«Це може зробити полюси холоднішими та постійно вкритими льодом».
Поширення крижаних щитів сприятиме відбиттю сонячного тепла у космос, що ще більше охолоджуватиме клімат. Такі умови можуть призвести до масового вимирання більшості наземних організмів, залишивши перевагу океанічному життю.
Натомість, якщо на планеті домінуватиме Ауріка, розташована ближче до екватора, температура на поверхні буде приблизно на три градуси вищою за сучасну, а клімат — посушливішим. Це створить умови для формування довгих берегових ліній із багатими кораловими рифами та потужними океанічними течіями.
Ризики для життя та екосистеми
Жуан К. Дуарте попереджає: злиття континентів значно посилить конкуренцію за ресурси, що може підвищити ймовірність масового вимирання видів.
Водночас довгострокове прогнозування залишається складним через невідомі фактори: зміну рослинності, атмосферну хімію, рівень парникових газів і вплив вулканічної активності або аерозолів. Окрему загрозу становить діяльність людини — сучасні зміни клімату, забруднення океану пластиком та інші антропогенні впливи непередбачувано змінюють майбутнє планети.
Залишається відкритим питання, чи зможе людство пристосуватися до екстремальних умов, які спричинять геологічні процеси та глобальні кліматичні зміни.
«Сам лише інтелект не гарантує довгострокового успіху. Технологічні можливості включають здатність до самознищення… Щоб вид проіснував від 50 до 250 мільйонів років у майбутньому, йому потрібно жити в гармонії зі своєю екосистемою».