Запитання про те, чи справді людські очі бачать світ догори дриґом, викликає чимало дискусій. Наші очі працюють завдяки світлу: ми сприймаємо об’єкти, які самі випромінюють світло, або ті, що його відбивають. Світло, проходячи через рогівку, зіницю та кришталик, фокусується на сітківці, яка сприймає світло та контролює його інтенсивність. Кришталик відповідає за правильне фокусування світла від об’єктів на різних відстанях, що називається акомодацією.
Про це розповідає ProIT
Під час цього процесу світло, яке проходить через кришталик, інвертується. Це означає, що світло з верхньої частини об’єкта потрапляє на нижню частину сітківки, а світло з нижньої частини — на верхню. Таким чином, світло, яке виходить з кришталика, дійсно перевертається догори дриґом. Однак це не свідчить про те, що мозок “перевертає” зображення назад, щоб воно виглядало “правильною стороною вгору”.
Обробка візуальної інформації мозком
Вчені, які займаються дослідженнями зору, заперечують необхідність такого перевертання. Це пов’язано із специфікою обробки візуальної інформації в нашому мозку. Об’єкти, які ми сприймаємо, “кодуються” через активацію різних нейронів у різних частинах мозку. Цей патерн активації кодує інформацію про об’єкт, зосереджуючи увагу на його зв’язках з іншими елементами сцени, положенні тіла в просторі та наших рухах. Якщо відносні кодування цих сигналів узгоджуються між собою, немає потреби в перевертанні зображення.
Експерименти з адаптацією зору
Цю теорію підтверджують численні дослідження, які досліджували, як люди адаптуються до значних змін у візуальному сприйнятті. Учасників піддавали впливу окулярів, що перевертали зображення. Це призводило до того, що зображення потрапляло на сітківку “правильною стороною вгору”, але догори дриґом з точки зору сприйняття мозку. Відомі експерименти в Інсбруку 1930-х років показали, що протягом кількох тижнів учасники звикали до зміненого вигляду світу.
Спочатку людям, які носили такі окуляри, було важко виконувати звичайні завдання: вони спотикалися та натикалися на предмети, вважаючи, що бачать світ догори дриґом. Однак цей стан виявився тимчасовим. Приблизно на п’ятий день їхня продуктивність почала покращуватися, і речі, які раніше виглядали перевернутими, почали виглядати правильно. Іншими словами, при постійному впливі перевернутого світу мозок адаптується до нового вхідного сигналу. Новіші дослідження також починають виявляти, які ділянки мозку беруть участь у цій адаптації та яких меж ми можемо досягти в своїй здатності до адаптації.
Ця адаптація навіть може дозволяти людям з “дальтонічною сліпотою” бачити кольори краще, ніж передбачається, виходячи з їхнього стану.
Раніше вчені показали 12-метрове «морське чудовисько», яке мешкало в океанах 85 млн років тому.
