У печері Ламалунга неподалік італійського міста Альтамура дослідники натрапили на одну з найвизначніших палеоантропологічних знахідок — скелет неандертальця, що понад 120 тисяч років тому потрапив у пастку та залишився там назавжди. Людину з Альтамури, як нині називають цей унікальний екземпляр, було виявлено у вузькій розщелині, повністю покритою кальцитовими нашаруваннями, які надали скелету незвичайного вигляду та надійно зберегли його анатомічну цілісність.
Про це розповідає ProIT
Драматичні обставини загибелі та збереження скелета
Мінеральні відкладення, відомі як «печерний попкорн», не лише захистили кістки від руйнування, а й допомогли зберегти їх у вихідному положенні. На відміну від багатьох інших стародавніх решток, які часто розносилися потоками води або розтягувалися хижаками, кістяк з Альтамури зберігся майже повністю цілим. Науковці дійшли висновку, що чоловік загинув саме у тій печері, куди впав у глибоку прірву та не зміг вибратися.
Реконструюючи події, дослідники вважають, що смерть настала внаслідок виснаження чи зневоднення в абсолютній темряві підземелля. Спочатку скам’янілість відносили до ранніх Homo sapiens, проте у 2015 році генетичний та морфометричний аналіз лопатки засвідчив, що скелет належить неандертальцю, який жив у період від 128 000 до 187 000 років тому. Аналіз зубів, проведений у 2020 році, показав, що це був дорослий чоловік, але не літній. Помітна перебудова зубів свідчить, що один із них було втрачено незадовго до смерті, а це вказує на складні випробування, які йому довелося пережити наприкінці життя.
«Трагічні обставини його смерті реконструюються як повільний процес виснаження від голоду або зневоднення в абсолютній темряві печерної системи».
Наукове значення знахідки та нові висновки про неандертальців
Особливу наукову цінність має надзвичайна збереженість носової порожнини цього неандертальця. Завдяки кальцитовій оболонці вразлива частина черепа залишилася неушкодженою, що дозволило команді Костантіно Бузі дослідити внутрішню будову носа. Це відкриття спростувало давню гіпотезу щодо особливих структур у носі неандертальців, які начебто були пристосуванням до холоду. Насправді, внутрішня носова порожнина виявилася дуже схожою на сучасну людську, а адаптація до холоду відбувалася за іншими механізмами.
Скелет і досі залишається у печері через ризик його пошкодження під час вилучення, проте сучасні технології — дистанційне спостереження та цифрова візуалізація — дають змогу детально вивчати анатомію неандертальця на місці. Для вчених ця знахідка стала унікальним «живим музеєм», що дозволяє глибше зрозуміти життя та еволюцію наших найближчих вимерлих родичів.
Вузлики на скам’янілому скелеті утворені відкладеннями кальциту. Рига та ін., PLOS ONE 2020 (CC BY 4.0)