Під час відвідування людного пабу мій друг Адам поділився зі мною своєю незвичайною звичкою. Він розповів, що протягом року веде детальний облік свого життя у вигляді електронної таблиці, але жодного разу не згадував про це з іншими. На його телефоні я побачив результат його захоплення – таблицю, в якій він фіксує всі деталі свого повсякденного життя.
Про це розповідає ProIT
Цей запис не стосувався його річної податкової декларації або професійних розрахунків (Адам працює у сфері даних). Він почав з простого обліку днів, коли вони з хлопцем проводили час разом, оскільки його партнер вважав, що вони недостатньо близькі. Адам вирішив, що єдиний спосіб це з’ясувати – це дані. Так він почав фіксувати кількість зустрічей і розлук.
«Це почалося лише з одного елемента», – розповідає Адам, «але потім виникло питання: чи є ще щось, що можна відстежувати?»
Таблиця розширилася, і незабаром він почав фіксувати свій сон, соціальні заходи, режим фізичних вправ та культурне споживання. Він навіть почав записувати, скільки сиру з’їв за день, оцінюючи це за шкалою від одного до восьми (Адам француз, тому для нього це питання особливе).
Тенденція стежити за своїм життям з’явилася не лише у технологічних ентузіастів Кремнієвої долини, але стала звичною для багатьох. Люди активно відстежують кількість кроків, спожитих калорій, фізичну активність, менструальний цикл та години сну. Серед популярних платформ для цього – Goodreads для книг, Letterboxd для фільмів і Spotify Wrapped для музики.
Самотрекінг: Користь та недоліки
Сучасні смартфони надають безліч інструментів для самотрекінгу – функція Health на iPhone допомагає стежити за настроєм, мобільністю та харчуванням, а також за сексуальною активністю, чисткою зубів і часом, проведеним на сонці. Існують також смарт-годинники, смарт-кільця, монітори глюкози та інші пристрої, що перетворюють кожен крок на десятки тисяч даних. У недавньому опитуванні YouGov майже 40% опитаних британців заявили, що володіють носимими пристроями.
Під цим всім криється обіцянка: зрозумівши своє життя через дані, ми можемо його покращити. Проте постає питання: чи може людське життя бути зведене до набору даних? Чи зможемо налаштувати своє тіло, як машину? Чи є це спробою перетворити нарцисизм на сучасну реальність через великий обсяг даних?
Особистий досвід та соціальні наслідки самотрекінгу
Для більш детального вивчення самотрекінгу автор статті провів власний експеримент, протягом трьох місяців фіксуючи 15 показників свого життя. Він записував свій сон, фізичну активність, час на екрані, витрати, культурні споживання і соціальні плани, оцінюючи настрій та продуктивність роботи. Для цього використовував електронну таблицю та свій телефон, а також смарт-кільце Oura, яке фіксує сон, частоту серцебиття, температуру та активність.
Стикаючись із самостеженням, варто зазначити, що не всі отримують корисні висновки. Наприклад, Фелікс Крауз, 30-річний працівник технологій з Австрії, три роки ділився з усіма даними про своє місцезнаходження та повсякденні звички, однак, зрештою, зрозумів, що не отримав значних відкриттів. Він покинув проект у 2022 році, зазначивши, що не отримав нічого надто цікавого.
«Коли бот запитував мене чотири рази на день, як я почуваюся, це було корисно, адже змушувало задуматися про свої справжні почуття», – говорить він.
Дослідження самотрекінгу вказують на те, що іноді це може бути шкідливим. Наприклад, пацієнти з обсесивно-компульсивними розладами можуть зосереджуватися на своїх даних, покараючи себе за недостатню фізичну активність або надмірне споживання калорій. Таким чином, дані можуть створювати ілюзію, що існує ідеальна версія себе, за якою слід постійно гнатися.
Запитуючи про перспективи самотрекінгу, експерти стверджують, що важливо ставити конкретні запитання і обирати необхідні інструменти. Правильно зібрані та проаналізовані дані можуть покращити розуміння свого життя, тоді як надмірна кількість даних може навпаки, заплутати.
