У XX столітті людство зіткнулося з проблемою швидкого зростання чисельності населення, що викликало побоювання щодо можливості забезпечення всіх людей необхідними ресурсами. Проте аграрні досягнення дозволили забезпечити продуктами харчування навіть більшу кількість людей, ніж прогнозували песимісти. Виявилося, що головна складність полягає не у виробництві, а у справедливому розподілі ресурсів. На цьому тлі виникло запитання: що відбудеться із соціумом, якщо його потреби будуть цілком задоволені?
Про це розповідає ProIT
«Всесвіт 25»: утопія для мишей і її наслідки
У 1970-х роках психолог Джон Б. Калхун провів відомий експеримент під назвою «Всесвіт 25». У спеціально облаштованому просторі він розмістив чотири пари мишей, забезпечивши їх усім необхідним: необмеженим доступом до корму та води, матеріалами для гнізд, ідеальною температурою та відсутністю хижаків чи хвороб. Вольєр міг вмістити до 3000 особин, а одночасно біля годівниць могли харчуватися 25 мишей.
Спочатку популяція зростала стрімко — кожні півтора місяця кількість мишей подвоювалася. Однак, коли чисельність досягла 620 особин, темпи зростання почали сповільнюватися. Тварини формували групи, а ті, кому не вдалося приєднатися до жодної спільноти, ставали «надлишковими» й опинялися в ізоляції. У природі такі особини зазвичай мігрують, проте у закритому просторі це було неможливо.
Самці, які не знайшли місця у соціальній структурі, втрачали активність і збиралися у центральній частині вольєра. Вони переставали ініціювати контакти, не проявляли агресії, але часто мали численні рани від нападів інших ізольованих самців. Згодом пасивність змінювалася на агресію, і самі ізольовані миші починали атакувати інших. Серед самок також спостерігалася аномальна поведінка: деякі постійно доглядали себе, уникаючи спілкування та розмноження, що призвело до появи так званих «красунчиків» із бездоганним хутром.
Причини краху колонії та суперечки щодо висновків
Відхилення від норми спостерігалися і серед домінуючих самців: вони ставали агресивними, безпідставно нападали на інших, навіть на самок, а іноді доходило до канібалізму. Попри ідеальні умови, багато матерів покидали або навіть нападали на своє потомство. В окремих зонах рівень виживання молодняку знизився до 10%.
Після піку в 2200 особин популяція різко скоротилася, хоча простір у вольєрі дозволяв утримувати більше тварин. Молоді миші, які виросли у хаотичних умовах, не вміли взаємодіяти та втратили інтерес до розмноження, віддаючи перевагу догляду за собою. Смертність перевищила народжуваність, і колонія повністю вимерла, хоча їжі та води вистачало всім.
Калхун визначив причину колапсу як «поведінковий занепад» і підкреслив, що для виживання навіть простих істот, як-от миші, необхідна розвинена соціальна організація, рольова взаємодія та поведінка, пов’язана з турботою й територією. Якщо ці функції не розвиваються, популяція приречена на вимирання.
Результати експерименту викликали гучний суспільний резонанс, оскільки були співзвучні з побоюваннями щодо перенаселення міст і супутнього морального занепаду. Однак сучасні науковці по-різному трактують отримані дані. Наприклад, історик медицини Едмунд Рамсден наголошує, що причиною розпаду колонії могли стати не стільки перенаселення чи дефіцит ресурсів, скільки надмірна соціальна взаємодія та домінування агресивних особин. Деякі дослідники критикують саму модель експерименту, вважаючи, що вона більше відображала проблему розподілу ресурсів, а не їх кількості — подібно до того, як це відбувається у реальному світі.
Раніше вчені представили п’ять марсіанських об’єктів, які вселяють страх.