Група науковців з Тель-Авівського університету та Французького центру наукових досліджень встановила, що між неандертальцями і нашими пращурами відбулося схрещування приблизно на 100 000 років раніше, ніж вважалося раніше. Їхні висновки базуються на дослідженні скам’янілих решток п’ятирічної дитини, яка жила 140 000 років тому та, ймовірно, була гібридом, народженим від представників обох видів. Скам’янілість, імовірно, належить дівчинці, її було знайдено ще 90 років тому у печері Схул на горі Кармель у сучасному Ізраїлі.
Про це розповідає ProIT
Особливості черепа і анатомічна унікальність
Тривалий час антропологи вважали, що це залишки раннього Homo sapiens. Однак сучасні методи, зокрема комп’ютерна томографія, дозволили виявити унікальні риси.
“Череп дитини за своєю загальною формою нагадує Homo sapiens, але внутрішньочерепна система кровопостачання, нижня щелепа та структура внутрішнього вуха характерні для неандертальців. Це робить цю скам’янілість найдавнішим фізичним доказом схрещування між двома видами”, — зазначив професор Ізраїль Гершковіц.
Окрім характерного викривлення черепа, у дівчинки були потужна шия, менш опуклий лоб, а також щелепа, хребет і таз, що поєднували риси обох видів. Її хребет свідчив про більш вертикальну поставу, ніж у неандертальців.
Значення відкриття для історії людства
Це відкриття суттєво змінює уявлення про перші контакти між неандертальцями та Homo sapiens. Раніше вважалося, що схрещування могло відбутися значно пізніше — між 60 000 і 40 000 років тому. Тепер же дослідники стверджують, що ранні люди зустрілися з неандертальцями вже близько 200 000 років тому, коли почали залишати Африку. Вивчений скелет є наочним прикладом людсько-неандертальського типу, відомого як «Нешер Рамла Хомо», що виник завдяки безперервній генетичній інфільтрації місцевої популяції неандертальців.
На думку співавторки дослідження Анн Дамбрікур-Малассе, гібриди могли мати поєднання зовнішніх рис обох видів, наприклад, потужнішу шию, довгі руки, менш опуклий лоб і специфічну структуру щелепи. Особливості скелета дозволяють припустити, що у гібридів розвивалися навіть ознаки, яких не було в жодного з батьківських видів. Згодом місцеві неандертальці зникли, а їхня ДНК частково збереглася у Homo sapiens.
Вчені наголошують, що генетичні та соціальні зв’язки між цими популяціями були значно складнішими, ніж вважалося раніше, а схрещування відбувалося протягом тисяч років. Раніше дослідники вводили мишам ДНК неандертальця віком 40 000 років із вражаючими результатами, а також ідентифікували хронічну хворобу, яку люди успадкували від неандертальців.