Поцілунок вважається однією з найінтимніших форм прояву почуттів у людей, проте нове ґрунтовне дослідження, проведене вченими Оксфордського університету, істотно розширює наше розуміння цієї поведінки. Фахівці встановили, що поцілунки виникли не лише у людей, а й були притаманні спільному предку сучасних людей та великих мавп приблизно 21 мільйон років тому. Ба більше, існують вагомі підстави вважати, що неандертальці також практикували поцілунки.
Про це розповідає ProIT
Еволюційна загадка поцілунків
Довгий час серед учених точилася дискусія щодо витоків поцілунків: ця поведінка не дає очевидних репродуктивних чи емоційних переваг, а також пов’язана з ризиком передачі інфекцій. Однак, її популярність у різних культурах і серед багатьох видів приматів залишалася незрозумілою. Щоб проаналізувати історію поцілунків, дослідницька команда провела міжвидовий аналіз за допомогою генеалогічного дерева приматів. Вони визначили поцілунок як будь-який неагресивний контакт «рот до рота» без передачі їжі, що дало змогу порівнювати таку поведінку у різних тварин.
Вчені ретельно зібрали інформацію про сучасних приматів, таких як шимпанзе, бонобо та орангутанги, які демонструють поцілунки. Після цього команда застосувала складне філогенетичне моделювання, щоб простежити, наскільки ймовірно, що поцілунки практикувалися у предків цієї групи. Використовуючи байєсівський статистичний підхід, вчені змоделювали еволюційну історію поцілунків понад 10 мільйонів разів, що дозволило зробити висновок: поцілунок — це давня риса великих мавп, що виникла у предка цієї групи між 21,5 та 16,9 мільйона років тому і збереглася донині у багатьох видів.
Від неандертальців до сучасної людини
Доктор Матильда Бріндл, провідний автор дослідження, зазначила: “Це перший випадок, коли хтось застосував широку еволюційну призму для дослідження поцілунків. Наші висновки доповнюють зростаючий обсяг робіт, що підкреслюють надзвичайну різноманітність сексуальної поведінки, яку демонструють наші двоюрідні брат і сестра-примати”.
Результати дослідження мають значний вплив не лише на розуміння поведінки приматів, а й на уявлення про історію людства. Виявлено, що неандертальці також могли цілуватися, що підтверджується попередніми дослідженнями: у Homo sapiens та неандертальців знаходили однакові ротові мікроби (які могли передаватися через поцілунки) і спільний генетичний матеріал (унаслідок схрещування). Це свідчить про те, що між цими видами існувала не лише біологічна, а й інтимна взаємодія.
Хоча дослідники визнають, що дані про поведінку поцілунків поза межами великих мавп залишаються обмеженими, їх робота відкриває нові перспективи для подальших досліджень соціальної поведінки як в сучасних, так і у вимерлих видів тварин. Запропоноване визначення поцілунку дозволяє приматологам уніфікувати спостереження та глибше аналізувати роль цієї поведінки у формуванні соціальних зв’язків.