Гібралтарська протока, яка розділяє Європу та Африку, стала унікальним місцем зустрічі мистецтва двох людських видів — неандертальців і Homo sapiens. Останні дослідження, оприлюднені у журналі Quaternary, засвідчили: саме тут знаходиться єдина у світі міжконтинентальна колекція наскельного живопису, створена представниками обох видів. Територія охоплює південну Іспанію та північне Марокко і слугує своєрідним архівом, що відтворює еволюцію людських спільнот — від первісних мисливців-збирачів до складних племінних структур.
Про це розповідає ProIT
Печера Горхема: свідчення останніх неандертальців
У Гібралтарі, в печері Горхема, археологи виявили докази того, що неандертальці проживали тут ще 30 500 років тому. Саме тут вони залишили перші художні сліди — вигравірувану перехресну штриховку на скельній породі, що стала важливим відкриттям для науки.
«Саме тут, у печері Горхема в Гібралтарі, археологи знайшли останній оплот неандертальців, які жили там ще 30 500 років тому і залишили перші докази свого мистецтва у вигляді вигравіруваної на корінній породі перехресної штриховки».
Стародавні трафарети рук і розвиток наскельного мистецтва
Особливої уваги заслуговують трафарети рук — прадавні відбитки, створені за допомогою пігменту, який розпилювали навколо долоні, притуленої до стіни. У регіоні навколо Гібралтарської протоки виявлено понад 300 таких зображень. Вчені вважають, що найдавніші з них могли бути зроблені саме неандертальцями, як це спостерігалося в іспанській печері Мальтрав’єсо, де аналогічні відбитки датуються 64 тисячами років. Згодом ці ж місця використовували Homo sapiens, які залишили складніші композиції, наприклад, зображення неолітичних човнів, що свідчить про початок морських подорожей через Середземне море. Це робить регіон винятковим — тут два людські види буквально залишили свої «підписи» на одних і тих самих скелях.
Колекція наскельного мистецтва включає різноманітні стилі: від простих точок і трафаретів до зображень тварин, наприклад, вагітної кобили та кінських протомів. Також простежуються постпалеолітичні стилі, які відрізняються від натуралістичних до схематичних, демонструючи розвиток художньої думки людства у цьому регіоні.
Незважаючи на виняткову наукову цінність, ця міжконтинентальна колекція досі недостатньо досліджена та майже не захищена. Дослідники наголошують, що схожість художніх технік і пігментів об’єднує наскельне мистецтво обох берегів протоки, свідчачи про існування спільної культурної традиції, яка не зважала на морські бар’єри.
Вчені закликають ЮНЕСКО та уряди Іспанії й Марокко надати цим унікальним об’єктам особливий статус і якнайшвидше впровадити заходи для їх захисту. Відсутність належного вивчення та охорони не лише гальмує розвиток археологічної науки, але й затримує прийняття рішень щодо збереження цього спадку, який є німим свідченням епохи, коли різні види людей творили мистецтво разом.