Плани заселення Марса, які сьогодні активно обговорюються науковцями та підприємцями, включаючи перспективу створення постійної людської колонії до 2050 року, стикаються з низкою серйозних біологічних викликів. Скотт Соломон, професор біології з Університету Райса, у своїй книзі «Стати марсіанцем» наголошує — переміщення людства на іншу планету може запустити незворотні зміни, які докорінно відрізнятимуть марсіанських колоністів від їхніх земних предків.
Про це розповідає ProIT
Репродуктивні ризики та фізіологічні мутації
Одним із ключових питань залишається можливість розмноження в умовах Марса. Науковці й досі не мають підтверджених даних про успішне зачаття або народження дитини у невагомості чи зміненій гравітації. Вплив космічної радіації на ембріональний розвиток залишається малодослідженим, а слабша, ніж на Землі, марсіанська гравітація призводить до втрати щільності кісткової тканини, що може ускладнити або навіть зробити неможливим природне народження дітей без сучасного медичного втручання. Крихкість кісток породіллі та потенційні аномалії розвитку плода роблять цей процес надзвичайно ризикованим.
Еволюція майбутніх поколінь та загроза імунітету
Скотт Соломон також аналізує можливі еволюційні зміни зовнішності марсіан. На ранніх етапах колонізації, коли ресурси будуть обмежені, природний добір може сприяти виживанню людей меншого зросту, які споживають менше енергії. Це може призвести до появи поколінь марсіан із меншими розмірами тіла та щільнішою структурою кісток, що стане компенсаторним механізмом для слабкої гравітації та уповільнення вікової деградації скелета.
“Адаптація до агресивного марсіанського середовища матиме жахливі наслідки для організму, починаючи від репродуктивної системи і закінчуючи базовим імунітетом”.
Ще однією критичною проблемою стане деградація імунної системи. Земний імунітет формується у взаємодії з мільярдами мікроорганізмів, однак на Марс переселенці зможуть взяти лише незначну частину цього мікробіому. Діти, народжені у стерильних умовах марсіанських станцій, не матимуть природного захисту від звичайних земних бактерій та вірусів. Повернення таких людей на Землю може бути для них смертельно небезпечним, оскільки навіть нешкідливі для нас мікроорганізми можуть стати для них летальною загрозою.
Окрім фізіологічних змін, ізоляція, віддаленість та затримки у комунікації сприятимуть формуванню окремої культури та ідентичності майбутніх марсіан. Якщо обмеження на регулярні польоти та змішування населення залишаться, колонія на Марсі з часом може еволюціонувати в окремий вид із власною культурою та політичною системою. Нащадки перших колоністів вже не ідентифікуватимуть себе як землян, а «блідо-блакитна цятка» — Земля — стане для них чужою і небезпечною планетою. Таким чином, прагнення до мультипланетного існування людства може призвести до втрати спільної біологічної ідентичності.