У штаті Арканзас, що на півдні США та віддалений від океану на сотні кілометрів, вчені зробили визначне відкриття у галузі палеоіхтіології. У північно-західній частині штату, у геологічній формації під назвою сланці Фейєтвілл, дослідники виявили значну кількість викопних решток акул віком близько 350 мільйонів років. Ця місцевість, яку між собою науковці жартома називають «Шарканзас», стала справжнім феноменом для науки, адже тут вдалося знайти надзвичайно рідкісні тривимірні відбитки майже повних скелетів акул кам’яновугільного періоду.
Про це розповідає ProIT
Унікальні умови збереження акул
Зазвичай хрящова будова скелета акул не дозволяє їм залишати по собі значних слідів у викопному стані — як правило, зберігаються лише зуби та луска. Однак результати дослідження, проведеного під керівництвом палеонтолога Еллісон Бронсон із Каліфорнійського політехнічного університету в Гумбольдті, засвідчили, що у сланцях Фейєтвілл ситуація була винятковою. За допомогою сучасних методів, таких як комп’ютерна томографія високої роздільної здатності, рентгенівська дифракція та флуоресцентне сканування, дослідники проаналізували як скам’янілості, так і породи, в яких вони містяться.
“Зразки зі сланців Фейєтвілл є винятком із цього правила: вони збереглися у вигляді надзвичайно рідкісних тривимірних відбитків повних скелетів, що дає науці безпрецедентний погляд на анатомію хижаків кам’яновугільного періоду”.
Вчені з’ясували, що у часи існування цих акул морське дно в цій місцевості характеризувалося критично низьким рівнем кисню та підвищеною кислотністю. Така комбінація значно пригнічувала діяльність бактерій-деструкторів, сповільнювала процес розкладання м’яких тканин і дозволяла хрящовим структурам поступово мінералізуватися та перетворюватися на камінь. Саме це і стало причиною настільки виняткового збереження скелетів акул.
Вибіркова фосилізація і значення відкриття
Цікаво, що згубна для багатьох організмів кислотність води призвела до майже повної відсутності кісткових риб серед викопних решток: їхні кальцієві скелети розчинялися раніше, ніж могли скам’яніти. Завдяки цьому сланці Фейєтвілл стали унікальною скарбницею саме для дослідників акул, подарувавши науці детальні скелети таких палеозойських видів, як Ozarcus mapesae, Carcharopsis wortheni та реконструйований нещодавно Cosmoselachus mehlingi.
Дослідження хімічного складу цього давнього океану допоможе палеонтологам у пошуках подібних геологічних формацій по всьому світу, де можуть зберігатися ще невідомі науці зразки найдавніших хижаків планети.
