Тривалий час вважалося, що всі представники Homo sapiens мали карі очі, тоді як поява блакитних очей розглядалася як відносно недавня еволюційна подія. Проте сучасні генетичні дослідження суттєво змінили уявлення про давність цієї рисі зовнішності, дозволяючи зазирнути глибше в історію людства й розкрити нові подробиці про зовнішній вигляд наших предків.
Про це розповідає ProIT
Блакитний колір очей: чому так відбувається
Слід розуміти, що у блакитних очах людини відсутній синій пігмент — їхній відтінок виникає завдяки оптичному явищу, яке отримало назву ефект Тіндаля. У райдужній оболонці таких очей практично немає меланіну, і коли крізь неї проходить світло, відбувається розсіювання, при якому переважають хвилі синього спектра. Аналогічний ефект може спостерігатися зі снігом, який іноді здається блакитним. Причина цієї особливості — мутація в гені HERC2, що знижує активність сусіднього гена OCA2, відповідального за вироблення меланіну.
Розкриття генетичної таємниці блакитних очей
Досить довгий час науковцями підтримувалася теорія, запропонована у 2008 році данським генетиком Гансом Ейбергом. За цією гіпотезою, мутація, що обумовила появу блакитних очей, виникла в однієї людини приблизно 6–10 тисяч років тому, і всі сучасні носії цієї риси є її нащадками. Однак результати новітніх досліджень стародавньої ДНК значно розширили часові рамки цього явища.
Так, у 2016 році вчені виявили генетичні маркери, що відповідають світлому кольору очей, у зразках з території Італії та Кавказу, датованих 13–14 тисячами років тому. Ще більш вагоме відкриття зроблено у 2024 році: ДНК дитини, яка жила на півдні Італії 17 тисяч років тому, свідчить про ймовірну наявність у неї блакитних очей, темної шкіри та темного кучерявого волосся.
«Колір очей визначається наявністю пігменту (або його відсутністю) та структурою строми райдужної оболонки».
Дослідження також показують, що генетика кольору очей є набагато складнішою, ніж вважалося раніше. Наприклад, широко відома «Людина з Чеддару», яка жила на території сучасної Британії 10 тисяч років тому, отримала популярність завдяки твердженням щодо її «темної шкіри та блакитних очей». Однак науковці зазначають: ймовірно, її очі мали змішаний відтінок — синьо-зелений з домішками карого кольору, а не були цілком блакитними. Це підтверджує, що колір очей не визначається лише одним геном, а є результатом взаємодії щонайменше десятка генів.
Поширений міф про те, що блакитні очі як рецесивна ознака можуть поступово зникнути, не відповідає дійсності. Рецесивні гени не зникають із популяції, а продовжують передаватися наступним поколінням. Сьогодні приблизно 10% населення світу мають блакитні очі — це мільйони людей по всьому світу, які є носіями відповідних генетичних варіантів. Подібно до рудого волосся, ця ознака не зникне найближчим часом.
Підсумовуючи, хоча точну дату появи першої людини з блакитними очима встановити неможливо, сучасні наукові дані свідчать, що ця ознака виникла значно раніше, ніж вважалося, і була поширена серед європейських популяцій ще в епоху Льодовикового періоду.