Про це розповідає ProIT
У Хенфорді, штат Вашингтон, розташований найбільший у світі завод з перероблення ядерних відходів, який впроваджує унікальну технологію перетворення радіоактивних залишків на скло. Такий підхід значно знижує довгострокові екологічні ризики, пов’язані зі зберіганням небезпечних матеріалів.
Технологія переробки та безпечне зберігання
Будівництво та експлуатацію заводу здійснює компанія Bechtel за замовленням Міністерства енергетики США. Процес передбачає вилучення рідких відходів із підземних резервуарів, їх змішування зі спеціальними склоутворювальними домішками й нагрівання у плавильних печах до понад 1 000°C. Отримане скло заливають у контейнери з нержавіючої сталі, що забезпечує їх тривале та безпечне зберігання.
“Найближчими місяцями команда проєкту Bechtel продовжить завантажувати відходи та склоутворювальні матеріали в плавильні печі, наповнювати контейнери з нержавіючої сталі та транспортувати їх на комплекс з утилізації відходів на підприємстві в Хенфорді. У період експлуатації завод перероблятиме в середньому 2 тис. 275 літрів відходів на день”.
Масштаб задачі та перспективи
Головна мета роботи підприємства — знайти довготривале рішення для 325 мільйонів літрів рідких ядерних відходів, які залишилися після виробництва плутонієвих сердечників для ядерної зброї. Більшість із цих відходів зберігається у 177 резервуарах, виготовлених із вуглецевої сталі. З часом деякі резервуари проіржавіли, і частина небезпечних матеріалів потрапила у ґрунт поблизу річки Колумбія — найбільшої водної артерії Західного узбережжя США.
За планом, протягом наступних 40 років завод має переробити приблизно 90% усіх відходів, до складу яких входять кислоти, вода, солі та слідові кількості радіоактивних елементів, зокрема технецій і йод. Однак окремі типи відходів, такі як маслянистий шлам, що залишився на дні резервуарів, поки що не піддаються склінню. Будівництво окремого заводу для їхньої переробки було призупинено у 2012 році, але нещодавно проєктування і підготовчі роботи відновлено. Якщо дотримуватимуться графіка, переробка цих складних відходів стартує у 2030-х роках і триватиме до 2070-х.
Історія Хенфорда як ядерного об’єкта бере початок із середини XX століття: тут було встановлено дев’ять реакторів для виробництва плутонію. Останній із них припинив роботу у 1987 році, а вже у 1989-му було підписано угоди щодо очищення території між владою штату, федеральними енергетичними структурами та екологічними агентствами.
