Дослідження археологів та істориків пролили нове світло на історію Стародавнього Єгипту, виявивши ім’я жінки, яка першою обійняла трон фараона, порушивши усталені багатовікові традиції чоловічого правління. Впродовж століть владу в Єгипті утримували чоловіки, але нові відкриття показують, що першою жінкою-фараоном стала Нейтхотеп (або Нейт-хотеп).
Про це розповідає ProIT
Хто така Нейтхотеп: історичний контекст
Попри те, що довгий час першою жінкою-фараоном вважалася Хатшепсут із XVIII династії, сучасні наукові дані вказують на те, що Нейтхотеп випередила її майже на тисячу років. Її ім’я, що означає «Нейт (богиня) задоволена», належить до епохи І династії Єгипту, тобто приблизно 3100–2900 років до нашої ери. Це був період становлення єгипетської держави, об’єднання Верхнього та Нижнього Єгипту і закладення основ фараонської влади.
Нейтхотеп була не лише дружиною засновника І династії — фараона Менеса (або Нармера), а й, імовірно, правителькою в перехідний період після його смерті. У цей час трон мав перейти до Джера, однак, за свідченнями археологічних знахідок, саме Нейтхотеп узяла на себе повноту влади, ставши фактично першою жінкою-правителькою в історії Єгипту.
Артефакти та докази правління Нейтхотеп
Археологи знайшли підтвердження її унікального статусу в гробниці Нейтхотеп у Накаді, а також на інших тогочасних артефактах. Особливо важливими є печатки з гробниці фараона Джера в Абідосі, де зафіксовано ім’я та титули Нейтхотеп. Вони свідчать про її прямий зв’язок із правлінням та, ймовірно, статус регентки чи навіть повноправної правительки.
Деякі дослідники інтерпретують ці знахідки як підтвердження того, що Нейтхотеп тимчасово, але повноцінно виконувала функції фараона, особливо в період після смерті Менеса і до повного утвердження Джера. Це могло бути критично важливим для стабілізації молодої держави та забезпечення плавної передачі влади.
Її ім’я, розташоване поруч із символами царської влади, вирізняється серед інших цариць і вказує на легітимність її правління. Саме тому Нейтхотеп увійшла в історію не лише як дружина засновника династії, а й як жінка, яка у вирішальний момент взяла на себе відповідальність за долю країни. Цей прецедент став важливим для наступних поколінь цариць і фараонів, доводячи, що лідерські якості не залежать від статі.
