У самому серці Сахари, на південному сході Мавританії, неподалік кордону з Малі, розташоване місто Уалата – середньовічна перлина, яка внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні це культурне багатство, яке охоплює архітектуру, манускрипти та історичну спадщину, опиняється під загрозою зникнення через зміни клімату, ерозію та занепад.
Про це розповідає ProIT
Культурна спадщина під загрозою
Уалата є одним із чотирьох історичних укріплених міст, відомих як «ксури», що колись служили ключовими центрами трансконтинентальної торгівлі та ісламської науки. Прикрашені ручним розписом глиняні стіни та дерев’яні двері з акації становлять справжній архітектурний спадок. Однак місто зазнає серйозних змін і стрімко втрачає своє обличчя.
Місцевий історик Сіді Мохамед Леміне Сідія відзначає: багато будинків зруйнувалися через рясні дощі останніх сезонів, а піщані бурі все частіше накривають стародавні квартали. Відсутність жителів і масовий виїзд тільки сприяють занепаду – будівлі лишаються без догляду та поступово руйнуються, а уламки поглинає пісок.
«Дощі не лише зруйнували будівлі в місті, а й пошкодили книги».
Збереження стародавніх манускриптів
У центрі Уалати діє приватна бібліотека Талеба Бубакара, якою опікує імам Мохамед Бен Баті. У її фонді налічується понад 200 манускриптів, деяким з яких понад 600 років. Серед них є трактати з історії, астрономії, мовознавства та Коранознавства. Однак книги зазнали ушкоджень через вологість, брак уваги і відсутність кваліфікованих реставраторів.
Більшість текстів зберігаються в глиняних приміщеннях, що добре захищають їх від спеки, але не можуть уберегти від дощів. Частина книг вже була відреставрована та оцифрована завдяки міжнародним проєктам, зокрема за підтримки Іспанії у 1990-х роках. Проте нинішнє збереження бібліотеки залежить від ентузіазму небайдужих людей — ситуація є вкрай нестабільною.
За даними міністерства довкілля Мавританії, понад 80% території країни страждає від опустелювання, викликаного кліматичними змінами та нераціональним використанням земель. До 1970-х років ця частина пустелі ще мала рослинність, але хвиля «великого опустелювання» змінила ситуацію. У 1980-х роках піски настільки засипали мечеть Уалати, що люди змушені були молитися на її даху.
Попри всі труднощі, в регіоні зберігаються ініціативи для збереження спадщини: щороку в одному з чотирьох стародавніх ксурів проходить фестиваль, метою якого є залучення інвестицій, підтримка місцевих мешканців та популяризація культури регіону. Однак цього недостатньо. Уалата потребує системного фінансування, реставрації, цифрової архівації та включення в глобальні наукові програми.
Уалата — це не просто місто серед пустелі, а живе свідчення минулого, яке може зникнути, якщо його не захистити.