У Бразилії вчені здійснили вражаюче відкриття, яке дозволило зазирнути в глибини історії комах. У вапняковій породі, що датується 113 мільйонами років, була знайдена скам’янілість найдавнішого з усіх відомих мурах. Цей незвичайний представник вже вимерлої підродини Haidomyrmecinae, відомої як «пекельні мурахи», існував у крейдовому періоді, коли на Землі ще бродили динозаври.
Про це розповідає ProIT
Викопне було виявлено в геологічній формації Крато, розташованій на плато Араріпі на північному сході Бразилії, відомій своїми багатими родовищами стародавньої фауни. Згідно зі словами вченого Андерсона Лепеко з Музею зоології Університету Сан-Паулу, ця знахідка є першим беззаперечним свідченням присутності мурах у цьому регіоні в той далекий період.
«Ця знахідка є першим беззаперечним свідченням присутності мурах у даному регіоні саме в той далекий період» — Андерсон Лепеко.
Скам’яніла мураха збереглася у вапняку в надзвичайно хорошому стані, що дало змогу дослідникам детально вивчити її будову. Для того щоб зберегти унікальний екземпляр, який містився всередині породи, вчені застосували передову технологію мікрокомп’ютерної томографії високої чіткості. Цей метод дозволяє «зазирнути» всередину скам’янілості, отримати її тривимірне зображення та детально вивчити анатомію без необхідності руйнувати чи препарувати крихкий камінь.
Згідно з журналом Current Biology, похмуре прізвисько «пекельна мураха» ці стародавні комахи отримали через свою незвичайну, а часом і страхітливу зовнішність. Деякі види мали вирости на голові, що нагадували диявольські роги, які, за припущенням учених, використовувалися для захоплення та утримання здобичі. У нового бразильського виду, знайденого в Крато, ці «роги» поєднуються з жахливою щелепою, що висувається далеко вперед, та особливим лицьовим відростком, розташованим прямо перед очима.
На думку дослідників, така унікальна анатомія свідчить про високоспеціалізований стиль полювання, що суттєво відрізняється від поведінки сучасних мурах. На відміну від нинішніх видів, щелепи «пекельних мурах» не рухалися в сторони, а могли «вистрілювати» вперед паралельно голові, утворюючи своєрідну пастку, що миттєво захоплювала здобич.
Цікаво, що у цього найдавнішого бразильського виду виявлено вражаючу подібність із родичами з тієї ж вимерлої підродини, скам’янілості яких знаходили в М’янмі. Ця подібність свідчить про те, що «пекельні мурахи» колись були широко поширені на давніх континентах, які існували в крейдовому періоді.
Відкриття цієї скам’янілої мурахи з «диявольськими рогами» не лише поповнило список знаних давніх комах, але й суттєво змінило уявлення вчених про темпи еволюції мурах. Виявляється, навіть найдавніші з відомих науці мурах, що жили понад сто мільйонів років тому, вже мали надзвичайно складні та високоспеціалізовані анатомічні особливості. Це свідчить про те, що еволюція цих комах на дуже ранніх етапах призвела до появи дивовижного розмаїття форм та поведінки.
