Науковці з Інституту Ван Андела виявили, що ризик розвитку раку формуються ще на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку. Дослідження охоплює два епігенетичні стани, які можуть суттєво впливати на ймовірність появи онкологічних захворювань протягом життя.
Про це розповідає ProIT
Епігенетичні стани та ризик раку
Дослідження показало, що один з епігенетичних станів асоціюється з меншим ризиком раку, в той час як інший стан підвищує вірогідність його розвитку. Епігенетичні механізми, які регулюють активність генів без зміни їхньої структури, можуть бути порушені через помилки в контролі якості клітин. Це, своєю чергою, негативно впливає на природний процес захисту організму від ракових захворювань.
«Оскільки більшість видів раку виникають у пізньому віці і вважаються хворобами мутації або генетики, раніше не було достатньої уваги до впливу раннього розвитку на ризики раку. Наші результати змінюють це. Ідентифікація цих двох епігенетично різних станів відкриває нові можливості для вивчення основ раку», — зазначає Дж. Ендрю Поспісілік, Ph. D., голова відділу епігенетики VAI та співавтор дослідження.
Високий та низький ризик раку
Виявлено, що пацієнти з низьким ризиком розвитку раку частіше стикаються з рідкісними формами захворювання, такими як лейкемія або лімфома. Натомість у групі з високим ризиком частіше діагностують великі пухлини, наприклад, рак легенів або простати. Перша співавторка дослідження Іларія Панцері підкреслила, що ракові захворювання часто розглядаються як випадковість, але такий підхід не пояснює, чому одні люди хворіють, а інші ні.
«Наші результати показують, що коріння раку може початися вже в чутливий період розвитку, що надає новий погляд на вивчення хвороби та можливі нові варіанти діагностики та лікування», — додає Панцері.
Експерименти на мишах підтвердили, що зниження активності гена Trim28 змінює епігенетичні позначки на генах, пов’язаних із раком. Цікаво, що генетично ідентичні тварини мали різні патерни цих позначок, що визначало ступінь ризику захворювання. Наступними кроками вчених стануть детальні дослідження впливу цих епігенетичних станів на конкретні види онкологічних захворювань. Дослідження опубліковане в журналі Nature Cancer.
