На Алясці спостерігається тривожна екологічна зміна: річки на хребті Брукс набули каламутного помаранчевого відтінку через поширення токсичних металів у воді. Така зміна стала наслідком підвищення температури, що спричинило танення вічної мерзлоти та активізувало небезпечні хімічні реакції. Вода та кисень проникають у раніше недоступні шари порід, руйнуючи сульфідовмісні гірські породи та сприяючи утворенню сірчаної кислоти. Цей процес вивільняє з породи залізо, кадмій та алюміній, які потрапляють у річкову воду та загрожують місцевій фауні.
Про це розповідає ProIT
Різка зміна складу води та вплив на екосистему
Дослідження американських науковців було зосереджене на річці Салмон, але аналогічні явища вже охопили десятки інших водозборів регіону. Результати аналізу показали, що рівні шкідливих металів у річках значно перевищують допустимі межі токсичності, встановлені Агентством США з охорони навколишнього середовища. Вода з високим вмістом заліза знижує прозорість, що пригнічує розвиток личинок комах — основного корму для лосося та інших риб. У результаті це може призвести до зменшення популяції риб, що становить основу харчування для місцевих мешканців, а також для ведмедів і птахів.
“Я працюю і подорожую в районі хребта Брукса з 1976 року, і нещодавні зміни рельєфу та хімічного складу води дійсно вражають”, — підкреслює співавтор дослідження з Університету Колорадо Девід Купер.
Загроза для природи та відсутність способів захисту
Вперше різкі зміни у складі води були зафіксовані у 2019 році під час досліджень, присвячених зміщенню арктичних лісів на північ через кліматичні зміни. Аналіз підтвердив: танення вічної мерзлоти спричинило геохімічні реакції, які окислюють пірит і вивільняють кадмій. Цей метал накопичується в тканинах риб, що є небезпечним для тварин, які ними харчуються. Хоча нинішній рівень металів у рибі ще не перевищує допустимих для людини значень, ситуація створює довгострокову загрозу для екосистеми.
Риба, зокрема кета, є ключовим продуктом для місцевого населення, проте її здатність до нересту може бути ускладненою через забиті дрібним осадом гравійні відкладення. Інші види, такі як харіус і мальма, також перебувають під загрозою. На відміну від районів гірничодобувної промисловості, де можна впроваджувати буферні зони для захисту вод, у віддалених регіонах Аляски немає достатньої інфраструктури для стримування забруднення. Зупинити хімічний процес можна лише відновленням вічної мерзлоти, що наразі є малоймовірним.
Результати дослідження були опубліковані у науковому журналі PNAS.