Таргани вражають своєю життєстійкістю: ці комахи можуть виживати кілька днів, а інколи навіть тижнів після втрати голови. Для людини це означало б миттєву смерть, однак для тарганів відсутність голови не є вироком — вони гинуть лише через нестачу їжі та води, а не від самої травми.
Про це розповідає ProIT
Фізіологічні особливості, що забезпечують виживання
На відміну від ссавців, у тарганів незамкнена кровоносна система з низьким тиском. У разі відділення голови кров не виривається назовні, а швидко згортається, формуючи природний «бар’єр» на місці розриву. Це запобігає великій втраті рідини й дозволяє організму функціонувати далі. До того ж дихальна система комах не залежить від головного мозку: кисень надходить у тіло через дихальця, розміщені на черевці, і розповсюджується системою трахей. Завдяки цьому тарган здатен підтримувати життєві процеси навіть без участі центрального мозку.
“На відміну від людей, які гинуть від обезголовлення через масивну крововтрату та різке падіння артеріального тиску, таргани мають незамкнену кровоносну систему з набагато нижчим тиском.”
Децентралізована нервова система та автономія функцій
Ще однією причиною унікальної життєстійкості є особлива будова нервової системи. У тарганів відсутній єдиний «центр управління» — натомість ганглії розташовані у кожному сегменті тіла. Ці нервові вузли відповідають за основні рефлекси, дозволяючи обезголовленій комасі реагувати на дотик, стояти на лапках і навіть здійснювати прості рухи. Відомий біохімік та фізіолог Джозеф Кункель з Університету Массачусетса зазначає, що головна функція голови таргана — це сенсорика та харчування, а не підтримка всіх життєвих процесів. Зрештою, тарган гине лише через неможливість споживати їжу та воду, адже без ротового апарату організм втрачає джерело енергії.
