У глибинах суворої Західної Антарктиди розташований гігантський льодовик Туейтс, який за розміром співставний із територією Великої Британії. Саме його нестабільність викликає особливу тривогу серед науковців, оскільки у разі повного руйнування льодовика рівень Світового океану може піднятися на катастрофічні 65 сантиметрів. Такий розвиток подій може призвести до затоплення цілих міст і населених пунктів на узбережжях різних країн, що спонукає дослідників прискорити вивчення цього об’єкта, аби заздалегідь зрозуміти механізми його танення.
Про це розповідає ProIT
Міжнародна експедиція та інноваційні технології
Попри те, що льодовик Туейтс відіграє одну з ключових ролей у глобальних кліматичних процесах, наукова спільнота досі недостатньо обізнана про взаємодію теплої океанічної води з підошвою льодовика, яка прискорює його танення знизу. Раніше дослідження обмежувалися периферійними зонами, оскільки основна частина льодовика вкрита глибокими тріщинами, що унеможливлювало доступ через загрозу життю експедиційних команд. Завдяки спільній роботі Британської антарктичної служби (BAS) та Корейського полярного дослідницького інституту (KOPRI) вперше вдалося організувати експедицію до центральної частини льодовика.
Діставшись до важкодоступної локації на спеціалізованому судні RV Araon, команда здійснила ретельну перевірку поверхні льодовика за допомогою радіокерованого транспорту для виявлення прихованих загроз. Лише після цього було виконано понад 40 вертолітних рейсів для доставки обладнання.
“Кожен етап цієї місії був справжнім випробуванням для науки — ми не мали жодної впевненості в успіху до самого кінця”, — зазначив керівник експедиції від KOPRI доктор Вон Санг Лі.
Буріння льодовика та збір унікальних даних
Головна мета експедиції — пробурити свердловину глибиною 1000 метрів у стратегічній точці, розташованій трохи нижче лінії заземлення льодовика. Саме тут лід відривається від морського дна і перетворюється на шельфовий, що є зоною найінтенсивнішого танення. Для цього науковці застосовують спеціальну технологію гарячого буріння, під час якої вода, нагріта до 90°C, під високим тиском проплавляє отвір діаметром до 30 сантиметрів. Через цей портал у підльодовиковий океан опускають складні прилади, що дозволяють у режимі реального часу вимірювати температуру води, швидкість течій та інші важливі параметри.
Експедиція стикається з численними труднощами: у надзвичайно холодних умовах Антарктики пробурена свердловина швидко замерзає, що потребує постійного повторного розморожування. За словами фізичного океанографа доктора Пітера Девіса, ці зусилля виправдані, адже людство вперше має змогу безпосередньо спостерігати, як тепла вода впливає на лід на такій глибині. Окрім гідрологічних досліджень, команда збирає зразки донних осадів, які можуть пролити світло на минулу динаміку льодовика, а це, своєю чергою, допоможе точніше прогнозувати його подальший розвиток і вплив на рівень океану.
Зібрані дані стануть основою для удосконалення кліматичних моделей. Це дозволить урядам різних країн та прибережним громадам, де проживають мільйони людей, завчасно підготуватися до можливих змін і мінімізувати наслідки підняття рівня Світового океану.
