Вчені вперше представили унікальні дорогоцінні мінеральні намистини, які астронавти місії «Аполлон» знайшли на Місяці. Під час висадки на поверхню супутника Землі дослідники очікували побачити лише сіруватий пил та каміння, однак їхньою знахідкою стали мікроскопічні блискучі помаранчеві скляні сферички, розкидані по місячному ґрунту. Кожна з них менша за піщинку, але має величезне наукове значення, адже зберігає інформацію про історію вулканічної активності Місяця, яка відбувалася близько 3,3–3,6 мільярда років тому.
Про це розповідає ProIT
Утворення та особливості місячних намистин
Ці скляні намистини з’явилися в результаті потужних вивержень місячних вулканів, коли розігрітий матеріал із надр Місяця викидався назовні та миттєво застигав у холодному вакуумі космосу. Процеси були схожі на лавові фонтани, які можна побачити на Гаваях, але відбувалися у безповітряному просторі. Відсутність атмосфери та погодних явищ сприяла збереженню цих мікроскопічних скелець у первісному стані понад три мільярди років.
Протягом останніх п’ятдесяти років ці цінні зразки зберігалися у лабораторних архівах, доки технічний прогрес у галузі мікроскопії не дозволив науковцям детально їх дослідити.
“Кожна така намистина — це крихітна, незаймана капсула місячних надр”, — наголосив Райан Огліор, доцент кафедри фізики Вашингтонського університету в Сент-Луїсі.
Новітні методи дослідження, включаючи високоефективні іонні промені та електронну мікроскопію, дали змогу аналізувати структуру й склад намистин без пошкодження унікальних зразків. При цьому особливу увагу приділяли захисту від земної атмосфери, щоб не допустити змін у стародавніх мінералах.
Наукова цінність та відкриття
Місячні намистини мають різні кольори та склад, що свідчить про різноманітність вулканічних процесів на Місяці у різні періоди його історії. Серед них трапляються як блискучі помаранчеві, так і чорні скляні сфери, кожна з яких приховує дані про типи та інтенсивність вивержень. Вивчення ізотопного складу й мінералів на поверхні намистин дозволяє оцінити тиск, температуру й хімічне середовище, в якому формувалися ці утворення майже 3,5 мільярда років тому. Науковці з’ясували, що з часом стиль вулканічної активності змінювався, що відображає еволюцію місячних надр. За словами Огліора, дослідження цих сфер — це “схоже на читання щоденника стародавнього місячного вулканолога”.
Кожна крихітна кулька містить підказки про умови глибоко всередині Місяця, коли Сонячна система ще була молодою. Ці мікроскопічні скельця доводять, що Місяць колись був активним і динамічним, з вибуховими вулканами, що створили ці унікальні «вікна» в історію супутника. Вони й надалі розкривають перед сучасною наукою нові таємниці про минуле Місяця.
Раніше повідомлялося, що глобальне потепління може спричинити зниження температури в Європі у разі ослаблення Гольфстриму.