Науковці продовжують досліджувати механізми комунікації між людьми та собаками, зокрема, як ці тварини сприймають жести та вказівки. Хоча відомо, що собаки реагують на команди своїх господарів, зрозуміти, наскільки вони розуміють суть цих сигналів, досі залишалося відкритим питанням. Нещодавнє дослідження, проведене австрійськими та німецькими вченими та опубліковане в журналі «Proceedings of the Royal Society B», стало важливим кроком у вирішенні цієї проблеми.
Про це розповідає ProIT
Методика дослідження
В експерименті вчені використали айтрекери — пристрої, що відстежують рухи очей тварин. Це дало можливість дослідити, як собаки реагують на погляди та жести людей. Для людини природно вказувати на об’єкти жестами, але у тварин референційна комунікація спостерігається набагато рідше. Вважається, що собаки набувають цієї навички завдяки тісному контакту з людьми, тоді як тварини з притулків не завжди розуміють такі сигнали.
У дослідженні брали участь 20 домашніх собак різних порід. Кожній з них наділи айтрекер та тестували реакцію на вказівні жести та погляди людини, спрямовані на приманку у вигляді їжі. Вчені експериментували з різними комбінаціями: жестом руки, прямим поглядом на їжу та обманними рухами, фіксуючи зміну напрямку погляду собаки в реальному часі.
Результати та висновки
Результати показали, що найважливішим для собаки є жест рукою. Коли експериментатор вказував на приманку пальцем і одночасно дивився на неї, собака швидко переводила погляд з обличчя людини на руку, а потім на їжу. У той же час, спрямований погляд на миску не давав такого ефекту, адже собаки не завжди усвідомлювали, що їм намагаються показати.
На фото від a до e вказівні сигнали, використані в експерименті. На останньому фото – піддослідний пес в окулографі / © Christoph J. Völker et al, Proc. R. Soc. B, 2025
Дослідники також виявили, що собакам важко відірвати погляд від обличчя господаря під час спілкування, тому їм потрібен додатковий стимул у вигляді жесту. Коли людина вказувала на об’єкт рукою, собака довше зосереджувала на ньому увагу та частіше обирала правильний варіант. Водночас, обманний кидок не приніс очікуваного результату, оскільки тварина переводила погляд у вказаному напрямку, але не фіксувала його для знаходження точного розташування предмета.
Дослідники вважають, що використання айтрекерів відкриває нові можливості для вивчення пам’яті собак і того, як ці тварини навчаються. Це може стати основою для розробки нових методик тренування та глибшого розуміння особливостей сприйняття собакою людських сигналів.
