Міжнародна команда астрономів виявила, що Землю постійно супроводжують не лише Місяць, а й кілька дрібних тимчасових супутників, званих мінімісяцями. За результатами нового дослідження, щонайменше шість таких об’єктів знаходяться на орбіті нашої планети в будь-який момент часу, і більшість із них є уламками самого Місяця.
Про це розповідає ProIT
Походження мінімісяців: уламки Місяця на орбіті Землі
Дослідження, проведене фахівцями зі США, Італії, Німеччини, Фінляндії та Швеції, показало, що ці мінімісяці мають діаметр приблизно два метри. Вчені вважають, що вони утворюються внаслідок зіткнень астероїдів із поверхнею Місяця. Під час таких ударів у космос викидаються уламки місячної породи, знані як «місячна еджекта». Деякі з цих уламків можуть покинути гравітаційне поле Місяця та потрапити на орбіту Землі, стаючи її тимчасовими супутниками.
Мінімісяці, або тимчасово захоплені об’єкти (ТЗО), зазвичай залишаються на орбіті кілька місяців або років. Згодом вони або залишають околиці Землі під впливом гравітації Сонця, або, рідше, падають на Землю чи повертаються на Місяць.
«Це схоже на кадриль, де партнери регулярно змінюються, а іноді й зовсім залишають танцювальний майданчик», — пояснює дослідник з Гавайського університету Роберт Джедік.
Ключові об’єкти: Камо’оалева та 2024 PT5
Нові висновки науковців спростовують попередню гіпотезу, що більшість тимчасових супутників Землі походять із поясу астероїдів між Марсом і Юпітером. Вирішальними стали спостереження за двома мінімісяцями — Камо’оалева та 2024 PT5. Камо’оалева, знайдена у 2016 році, має світловідбивальні властивості, схожі на склад місячної поверхні, яка багата на силікати. Це відрізняє її від типових астероїдів. Об’єкт 2024 PT5, який перебував на орбіті Землі з вересня по листопад 2024 року, також продемонстрував «місячні» характеристики.
Це відкриття відкриває нові сторінки в дослідженні історії Сонячної системи. Відповідно до теорії гігантського зіткнення, Місяць є уламком Землі, який виник після зіткнення планети з об’єктом розміром із Марс. Якщо ця теорія й нові дані про мінімісяці підтвердяться, то можна сказати, що Місяць став «батьком» для цих дрібних супутників, а Земля — їхньою «бабусею».