Завдяки новому міждисциплінарному дослідженню, вчені з’ясували, що Перське плато (Перська височина) стало однією з перших важливих зупинок людства на шляху з Африки. Цей регіон, розташований на території сучасних Ірану, Афганістану та частини Пакистану, міг слугувати «другим домом» для людей, які залишили африканський континент понад 60 000 років тому.
Про це розповідає ProIT
Приблизно 60–70 тисяч років тому невелика група Homo sapiens вперше покинула Африку. Це стало одним із найзначніших моментів в історії людського роду. Проте до цього часу період з 70 000 до 45 000 років тому залишався маловивченим: де перебували ці перші мігранти, як вони виживали, і якими шляхами розселялися по світу?
Дослідження, що змінило уявлення про раннє людство
На ці питання частково відповіла команда вчених, яка опублікувала у 2024 році роботу в журналі Nature Communications. Дослідження, що поєднало генетичні, археологічні та палеоекологічні дані, показало, що Перське плато слугувало своєрідною базою для Homo sapiens протягом приблизно 20 000 років. Саме тут наші предки накопичили достатню чисельність, адаптувалися до нових умов і вже потім розселялися по Євразії, Азії, Океанії та Америці.
Перське плато охоплює значну частину Ірану, всю територію Афганістану та окремі райони Пакистану.
«Наше відкриття проливає світло на 20 тисяч років життя Homo sapiens за межами Африки. Це той час, коли ми активно взаємодіяли з неандертальцями й заклали основу для сучасного генетичного розмаїття в Європі, Азії та Океанії», — зазначає Леонардо Валліні, головний автор дослідження з Університету Падуї.
Перська височина має унікальне географічне розташування: з одного боку — Каспійське море, Перська затока й Середземномор’я, з іншого — гірські системи та багаті природні ресурси. Це створювало сприятливі умови для життя: помірний клімат, доступ до води та природного захисту.
Перське плато як центр раннього людства
Модель палеоклімату, створена дослідниками, показала, що ця зона була значно гостиннішою, ніж інші потенційні «хаби» після виходу з Африки. Згідно з археологічними даними, печера Пебдех у південних Загроських горах була заселена мисливцями-збирачами ще 42 000 років тому. Більше того, саме в цьому регіоні, за свідченням окремих досліджень, Homo sapiens активно схрещувалися з неандертальцями близько 47 000 років тому.
Такі дані ще більше підтверджують, що Перське плато відігравало центральну роль у розвитку раннього людства, а не було просто транзитною зоною.
«Це дослідження дозволяє краще зрозуміти «темну зону» в історії людства — період між виходом з Африки та остаточним формуванням євразійських популяцій», — зазначає співавтор роботи, професор Майкл Петраґлія.
Вчені вважають, що на території Перського плато ще зберігається багато артефактів, які можуть допомогти розкрити нові сторінки людської історії. Саме тому вони закликають до інтенсивніших археологічних розкопок у цьому регіоні.
