Дослідники з Інституту еволюційної антропології Макса Планка виявили, що дикі шимпанзе, які мешкають у національному парку Таї в Кот-д’Івуарі, спілкуються між собою, використовуючи певні мовні структури, подібні до людської мови.
Про це розповідає ProIT
Автор дослідження, Седрік Жирар-Бутто, вважає, що результати їхньої роботи можуть свідчити про те, що коріння нашої здатності до складної мовної комунікації може бути набагато глибшим, ніж це вважалося раніше, і походити від спільного пращура з родичами мавпами. Шимпанзе, як і інші примати, використовують різні звуки для спілкування, наприклад, попереджаючи про небезпеку, хрюкаючи під час годування або вигукуючи для залучення інших.
Дослідження звукових сигналів шимпанзе
Науковці роками записували тисячі звукових сигналів трьох груп диких шимпанзе. Метою дослідження було визначити, як 12 типів різних звуків, що вигукуються шимпанзе, змінюються під час їх комбінації. Загалом вчені зафіксували 4 233 звукових сигнали, з яких 734 були комбінаціями з двох вигуків.
Дослідники звертали увагу не лише на самі сигнали, а й на ситуації, в яких шимпанзе їх вигукували, охоплюючи теми годування, відпочинку, переміщення, привітання, готовності до гри та агресії.
Висновки та їх значення
Порівнюючи значення окремих та парних вигуків, науковці визначили, як змінюється зміст голосового сигналу під час комбінування. Аналіз виявив чотири основні способи, якими шимпанзе змінюють значення звуків, поєднуючи їх у 16 різних пар, що виявилося схожим на ключові лінгвістичні принципи людської мови.
«Створення нових чи комбінованих значень шляхом поєднання слів є відмінною рисою людської мови. Вкрай важливо дослідити, чи існує подібна здатність у наших найближчих родичів, що нині живуть, шимпанзе і бонобо», — пояснює співавторка дослідження Кетрін Крокфорд.
Дослідники вважають, що спільний пращур мавп та людей існував близько 6-8 мільйонів років тому. Якщо вже тоді існували навички комбінування окремих звуків, це означало б, що різниця між мовою людей та приматів не така велика, як вважалося раніше. Результати дослідження були опубліковані в журналі Science Advances.