До середини 1960-х років існувала усталена думка, що всі динозаври були холоднокровними та малорухливими істотами. Проте влітку 1964 року команда палеонтологів на чолі з Джоном Остромом відкрила Дейноніха — динозавра, який мав великі серпоподібні кігті, легку будову тіла та сильні ноги. Ця знахідка свідчила про те, що динозаври могли бути спритними і швидкими.
Про це розповідає ProIT
Відкриття Дейноніха поклало початок “ренесансу динозаврів” — наукової революції, що кардинально змінила уявлення про цих істот, підтвердивши, що багато з них були значно активнішими, ніж вважалося раніше.
Хто ж найшвидший динозавр?
Згідно з висновками Сюзанни Мейдмент, палеонтолога з Лондонського музею природничої історії, найімовірніше, найшвидшими представниками динозаврів були орнітомімозаври — двоногі динозаври з тонкими ногами, які нагадували сучасних страусів. Їхня структура тіла, з довгими тонкими кінцівками, дозволяла їм рухатися зі значною швидкістю, подібно до маятника.
Для визначення швидкості динозаврів вчені звернулися до біомеханіки. У 1970-х роках професор зоології Роберт МакНіл Александр почав використовувати фізику та інженерію для вивчення руху тварин, встановивши залежність між довжиною ніг і довжиною кроку, що допомагало оцінювати швидкість.
“Довгі кроки свідчать про високу швидкість руху”, — зазначив Александр.
Група динозаврів, до якої належав орнітомім, могла бути однією з найшвидших. Дослідники роками аналізували довжину слідів та розмір стоп динозаврів, порівнюючи ці дані з відомими розмірами їхніх кістяків для оцінки швидкості. Але, як зазначила Мейдмент, цей метод не завжди точний, оскільки невідомо, чи залишали динозаври сліди під час максимальної швидкості.
Нове дослідження про швидкість динозаврів
Для подолання цієї проблеми Вільям Селлерс з Манчестерського університету звернувся до еволюційної робототехніки та комп’ютерного моделювання. Створюючи віртуальні скелети та використовуючи фізичні моделі, він змоделював рух динозаврів у тривимірному просторі, що дозволяло отримувати реалістичні оцінки їхньої швидкості.
У рамках дослідження Селлерс змоделював рух п’яти динозаврів: Алозавра, Компсогната, Дилофозавра, Тиранозавра Рекса та Велоцираптора. Найшвидшим виявився Компсогнат — невеликий теропод, здатний розганятися до приблизно 64 км/год. На другому місці опинився Велоцираптор з максимальною швидкістю близько 39 км/год.
Ці динозаври належали до тероподів — двоногих хижаків, що варіювалися від невеликих до гігантських розмірів. Селлерс підкреслив, що маленькі тероподи мали бути особливо швидкими, оскільки, окрім полювання, їм потрібно було втекти від більших хижаків.
На відміну від очікувань, Тиранозавр Рекс виявився найповільнішим серед досліджуваних динозаврів, його максимальна швидкість оцінюється приблизно у 29 км/год. Інші дослідження також показують, що швидкість Т. рекса варіюється від 16 до 40 км/год.
Селлерс вважає, що найшвидший динозавр, напевно, був серед тероподів, але для точного визначення чемпіона потрібні подальші дослідження, що можуть зайняти від шести місяців до року на реконструкцію одного динозавра.
Голд ще раз підкреслила, що, оскільки птахи є нащадками динозаврів, найшвидшою “динозавроподібною” істотою сьогодні є сапсан. Під час пікірування він досягає швидкості близько 322 км/год, ставши найшвидшим створінням серед тих, що літають, бігають або плавають.
