У глибоких печерах на півдні Франції вчені виявили останки одного з останніх неандертальців, що дозволяє зазирнути в історію людської еволюції. На території печери Мандрін були знайдені останки чоловіка, який жив приблизно 42-52 тисячі років тому. Ця знахідка відкриває нові можливості для вивчення життя вимерлих родичів Homo sapiens.
Про це розповідає ProIT
Знайденого неандертальця назвали Торіном. Згідно з Cell Genomics, це був дорослий чоловік, ідентифікований за тридцятьма скам’янілими зубами та кістками, що були виявлені похованими біля входу до печери.
Генетичний аналіз показав, що ця невелика група неандертальців була схожа на неандертальців Гібралтару, які жили по всій Європі в той період. За словами археолога Людовіка Слімака, на той час клімат у Європі був надзвичайно холодним, з арктичною атмосферою, а на території континенту бродили тварини льодовикового періоду, серед яких вовняні носороги та величезні мамути.
Археологічні знахідки та культура неандертальців
Печера Мандрін виявилася багатошаровою археологічною знахідкою, що містить чотири шари, кожен з яких відповідає різним етапам історії. Останки Торіна були знайдені в найновішому шарі, що свідчить про його приналежність до однієї з останніх популяцій неандертальців.
За оцінками науковців, ця остання група неандертальців налічувала від 40 до 200 осіб та була генетично ізольована від інших своїх родичів протягом майже п’ятдесяти тисяч років. Ця культура існувала одночасно з представниками нашого виду — Homo sapiens, які прибули до Європи з Африки. Аналіз ДНК Торіна не виявив жодних слідів Homo sapiens, що є несподіваним відкриттям, адже раніше вважалося, що неандертальці активно схрещувалися з людьми.
Соціальна структура та спосіб життя
Хімічний аналіз останків Торіна також проливає світло на спосіб життя його групи. Вчені вважають, що ці неандертальці ніколи не виходили за межі своєї локальної території, ймовірно, не перетинали річку Рону, навіть під час зимових холодів, коли річка замерзала.
В експертному середовищі, включаючи Людовіка Слімака, вважають, що здатність Homo sapiens до соціалізації та мобільності стала ключовою для їх виживання. Торін, як один з останніх представників своєї групи, свідчив про епоху, коли дві схожі людські групи мали принципово різний підхід до взаємодії зі світом. Останки Торіна є не лише науковою знахідкою, але й важливим нагадуванням про роль соціальних зв’язків у виживанні видів у мінливому світі.
